Титульний аркуш роботи

Титульний аркуш роботи містить назву вищого навчального закладу, де виконана робота, прізвище, ім'я, по батькові автора, назву роботи, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника, місто і рік. (Див. додаток А, Б).

Зміст

Зміст подають на початку роботи. Він містить назви та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. (Див. додаток В).

Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. У вступі визначається науковий апарат роботи в рекомендованій нижче послідовності:

Актуальність обраної теми - це її наукове та практичне значення, тобто усвідомлення того, що нового додасть ця робота до науки, де можна загалом або частково використати її результати: в діяльності самого випускника або після їхнього опублікування вони стануть надбанням широкого кола людей, яких цікавить ця проблема. У зв'язку з цим робота повинна бути високої якості, а кожен випускник має прагнути, щоб його робота була корисною для якомога більшої кількості людей. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність та доцільність теми, що досліджується, для певної галузі психологічної науки. За необхідністю вказується зв'язок вибраного напрямку дослідження з науковою темою кафедри.

Опис актуальності не повинен бути багатослівним - обсягом 1- 1,5 сторінки.

Одночасно потрібно визначити об'єкт і предмет дослідження. При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважити на те, що між ними є системні логічні зв’язки

Об'єкт дослідження - частина об'єктивної психологічної реальності, яку потрібно дослідити.

Предмет дослідження - якийсь конкретний бік, аспект, властивість або відношення об'єкта дослідження. Об'єкт - це ціле; предмет - якась його частина. Предмет наукового дослідження міститься в межах об'єкта як вузька, чітко окреслена частина реальності, яка безпосередньо досліджується. які підлягають безпосередньому вивченню в роботі. Саме предмет дослідження визначає тему роботи.

Наприклад, об'єкт дослідження - генезис професійного мислення студентів педагогічного вищого навчального закладу, а предмет дослідження - розвиток творчого професійного мислення майбутніх психологів навчального закладу засобами активних методів навчання. Чітке формулювання об'єкта і предмета дослідження (не занадто широкого та не дуже вузького) дає змогу дослідникові отримувати справді наукові, конкретні знання, які можна реально впроваджувати в навчальний процес.

Потрібно зазначити, що той самий об'єкт дослідження може мати кілька предметів дослідження. Наприклад, об'єкт психологічного дослідження - адаптація першокурсників до навчання у вищій школі. Його предметом може бути, наприклад: 1) особливості дидактичної адаптації першокурсників до вивчення психології у ВНЗ; 2) індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники успішної адаптації першокурсника до ВНЗ; 3) особливості соціальної адаптації першокурсників до умов спільної діяльності в студентській академічній групі та ін.

Після визначення об'єкта та предмета надзвичайно важливо в науковому дослідженні визначити мету, сформулювати гіпотезу та окреслити його завдання.

Мета наукового дослідження - головний елемент структури і надзвичайно важливий методологічний інструмент дослідження. Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом, а також кінцевим результатом і шляхом його досягнення.Мета дослідження – усвідомлений образ очікуваного результату, на досягнення якого направлена діяльність дослідника. Мета направляє дослідницьку діяльність та визначає можливі засоби її (мети) досягнення через формування завдань дослідження

Для правильного визначення мети дослідження потрібно чітко з'ясувати:

1. Сутність досліджуваної проблеми та її головні суперечності, основні проблемні питання теоретичного та експериментального характеру, які підлягають вирішенню шляхом наукового дослідження.

2. Сучасне теоретичне знання, яке може бути використане для пояснення структури і законів функціонування об'єкта, який вивчається.

3. Основні шляхи та обсяги необхідного теоретичного та експериментального обґрунтування предмета дослідження.

4. Відомі в психології (провідні щодо об'єкта дослідження науці) методи і засоби для проведення експериментального вивчення предмета.

Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету.

Гіпотеза дослідження - це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних умовисновків і спостережень припущення про основні результати дослідження. У ній можливо зазначити динаміку, розвиток визначених показників, які характеризують певне явище, передбачити умови ефективності одержаних результатів, сформулювати їхнє значення для практики.

Гіпотеза має формуватись як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формуватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту. Гіпотеза по праву вважається головним методологічним стержнем будь-якого дослідження.

Гіпотези, які висуваються у дипломних роботах, можуть бути:

· описові, що передбачають існування якого-небудь явища, описують його причини і можливі наслідки;

· пояснювальні – в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають, тобто, в силу яких чинників і умов буде даний наслідок;

· описово-пояснювальні – як синтезована комбінація гіпотез першого і другого типу.

Описовий тип гіпотез у меншій мірі дає можливість передбачення, а пояснювальний – не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому пояснювальний тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірностей і зв’язків між явищами, чинниками та умовами.

Гіпотеза є логічним засобом перетворення емпіричного знання в теоретичне. При цьому важливо розуміти, що ефективність результату складного інтуїтивного процесу побудови гіпотези в першу чергу визначається наявністю фактів про об’єкт дослідження, а також вмінням їх опрацьовувати та осмислювати.

Перш ніж формулювати гіпотезу дослідження, автору роботи необхідно всебічно осмислити проблему, ознайомитися з основними літературними джерелами. Побудова гіпотези можлива лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов, і тільки тоді можна висловити припущення про причину даного явища і почати побудову гіпотези. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези. Перевірена, обґрунтована, підтверджена дослідженнями, фактами, аргументами гіпотеза перетворюється в достовірне знання.

Для правильної побудови будь-якої гіпотези перш за все необхідно пам’ятати, що вона повинна бути конкретною і глибокою, тобто відповідати конкретній меті і завданням дослідження та описувати конкретний об’єкт дослідження.

У студентській роботі використовуються основна та допоміжні (додаткові) гіпотези, які співвідносяться наступним чином: допоміжні гіпотези повинні розкривати, уточнювати основну. Найбільш частою помилкою студентів у формулюванні гіпотези є спрощений підхід і формулювання такого очевидного положення, яке не потребує розробки та доказів.

Для правильної розробки та побудови гіпотези потрібно:

1. Однозначно встановити рівень основних суперечностей між найменш розробленими питаннями проблеми дослідження.

2. Уточнити невизначені або заново введені наукові поняття як елементи предмета дослідження, на основі логіки дослідження дати їхнє однозначне трактування, якщо потрібно - визначити у вигляді припущення нове поняття.

3. Чітко визначитися в розумінні явища, яке є об'єктом дослідження, усвідомити його структуру функції та зв'язки.

4. Дати критичний аналіз взаємозв'язку елементів, які вивчаються, та узагальнити (синтезувати) отримані знання в гіпотезу дослідження.

5. Чітко і лаконічно обґрунтувати основні моменти та методи теоретичної та емпіричної перевірки гіпотези.

Гіпотеза дослідження може бути як проста, констатувальна, так і рівнева, що визначає припущення щодо впровадження результатів у практику.

Від гіпотези залежить окреслення конкретних завдань дослідження. Останні визначають вибір методів і розробку конкретних методик, які є основою проведення подальшого дослідження.Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи:

вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності поняття, явища, процесу, , розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в роботі, включаючи як методи загальнонаукові, так і методи емпіричного дослідження проблеми, включаючи аналіз інструментарію (соціологічні анкети, психологічні тести, контент-аналіз і т.ін.);

всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку;

обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого – на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження). Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль (це завдання може ставитись автором лише за умови її фактичної необхідності, а також наявності усіх необхідних умов її реалізації);

розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

Коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попереднього досвіду наукової роботи та ряду інших факторів.

Основними методологічними вимогами до виокремлення завдань дослідження є такі:

1. Завданнями дослідження називають проблемні запитання, відповіді на які необхідні для досягнення мети дослідження.

2. Визначення, формулювання і послідовність викладу завдань дослідження мають чітко відповідати його темі, об'єкту, предмету, меті та гіпотезі.

3. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною, достатньою для досягнення мети дослідження.

Завдання дослідження треба формулювати у формі переліку дій: “вивчити”, “проаналізувати”, “встановити”, “обґрунтувати” тощо.

Наведемо приклади розробки методологічних засад дослідження конкретної роботи.