Посилання

При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться у робот. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [1], або, якщо посилання робиться на декілька праць [1-7].

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починають і закінчують лапками і наводять у тій граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора; пропуск окремих слів при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

в) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів;

Посилання, яке супроводжує цитату або переказ конкретної думки, має складатися з номера відповідного джерела зі списку використаних джерел і номера сторінки, з якої взято цитату, наприклад [2, с.54] або [6, с.46-48].

Приклад:

Цитата в тексті: “... усвідомлення високої значущості пізнавального мотиву для успішного навчання привело до формування принципу мотиваційного забезпечення учбового процесу” [6, с.25].

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Вороніна М.С. Мотиваційне забезпечення навчання: Навчальний посібник. – К.: КМ Acacietia, 1998. – 192с.

При посилання на автора джерела, сноска ставиться після прізвища.

Приклад:

1. Я.Л.Коломенський [29] встановив ряд закономірностей соціальної перцепції у підлітків.

Якщо на одній сторінці наводиться декілька посилань на одне й те саме джерело, тоді в наступних посиланнях замість номера пишуть “Там само” і номер сторінки, на яку роблять посилання, наприклад [ Там само. – с.18].

Якщо потрібно надати посилання на декілька публікацій, то їх необхідно оформляти в посиланні, використовуючи знак “;”(крапка з комою). Наприклад: цитата в тексті “...проблема лідерства аналізується в працях К. Левіна, М. Мескона, Б. Паригіна [12; 14; 25]”.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис. 1.2”.

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, “... у формулі (2.1)”.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад, “... в табл.1.2.”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.