Інфраструктура товарного ринку як складова економічної теорії

Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Термін «інфраструктура» почав поступово застосовуватися в офіційній економічній літературі XX ст. Вперше він зустрічається у працях західних економістів і має кілька варіантів пояснення свого походження. Його пов'язували з будівельним виробництвом і військовими науками.

Вітчизняні вчені 70—80-х років XX ст. розглядали інфраструктуру як створення необхідних умов для функціонування приватних підприємств, яких на той час ще майже не було, або як комплекс інженерно-технічних споруд і об'єктів.

У світовій науковій літературі на початку XX ст. термін «інфраструктура» був уперше використаний в економічному аналізі діяльності збройних сил, при чому «інфраструктура» розглядалася спільно з такою категорією, як «логістика».

Категорію «інфраструктура» найчастіше визначають як похідну від латинського «infra» — під, нижче та «structure» — будівля, розміщення. До неї належать «головні установи та інститути, необхідні для функціонування економіки й суспільства». При цьому наголошують, що інфраструктура становить фундамент суспільного виробництва, забезпечує нормальний перебіг процесу відтворення. З огляду на кінцеві завдання функціонування економічної системи розвиток інфраструктури не є головною метою соціально-економічної діяльності, оскільки вона не виробляє економічних благ у матеріально-речовій формі. Водночас інфраструктура є важливою і неодмінною передумовою стабільного й безперебійного функціонування та розвитку суспільного виробництва, економічної системи загалом.

Змістове визначення інфраструктури можна дати, лише спираючись на дослідження ролі та призначення її у конкретній економічній системі.

Залежно від функціонального призначення інфраструктури здійснюють ЇЇ класифікацію та вирізняють окремі види як складові цілісного інфраструктурного комплексу. Найпоширенішим є поділ на виробничу, соціально-побутову та ринкову інфраструктури. Закономірності й особливості функціонування цих складових вивчають відповідні економічні дисципліни.

У межах кожного суспільства здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб'єктом виступає людство, а об'єктом — природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речову суть природи й пристосовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці, що охоплює три головні елементи:

1) працю людини;

2) предмети праці;

3) засоби праці.

Якщо процес праці розглядати з позиції його результату — продуту, то він виступає як процес виробництва, а засоби й предмети праці — як засоби виробництва (рис. 1.1). Забезпечення виробництва засобами й предметами праці як речовими чинниками процесу відтворення є загальною й обов'язкового умовою його функціонування.

Рис. 1.1 Умови та сутність матеріального виробництва

Функціональне призначення виробництва — створити продукти, які задовольняють потреби людини, тобто призначені для споживання. Як без виробництва не може бути споживання, так і без споживання виробництво втрачає сенс. Між виробництвом і споживанням існують тісний взаємозв'язок та певні залежності, що виявляються й опосередковуються через розподіл та обмін.

Процес взаємодії та взаємозв'язку цих складових здійснюється під впливом різноманітних економічних законів. Сутність та механізм дії цих законів вивчають у різних економічних науках, до яких, зокрема, належить інфраструктура товарного ринку. Предмет її вивчення — дія економічних законів, яким підпорядковується рух речових чинників і продуктів суспільного виробництва.

Теоретичним підґрунтям науки інфраструктури товарного ринку є дисципліни економічної теорії; політична економія, макроекономіка, мікроекономіка. Визначені в них економічні категорії: товар, вартість, гроші, ціна, попит, пропозиція, прибуток тощо — широко застосовують під час вивчення ринкової інфраструктури.