Тема 1.2. Формування цілей навчально-виробничої діяльності учнів

Характеристика основних цілей навчання та їх єдність і взаємозв`язок. Цілі пізнавальної сфери навчально-виробничої діяльності. Характеристика емоційно-особистісних цілей навчального процесу. Вимога діагностичності цілей навчання. Якісні та кількісні показники успішності навчання

Література:

Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр "Академія", 2001.-ст.373

Хриков Є.М. Управління навчальним закладом: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2006.- ст.71-75

Чіткому визначанню цілей навчання сприяє їх класифікація (таксономія).

Американські педагоги та психологи створювали таку класифікацію впродовж двадцяти років, починаю кінця 50-х рр. минулого століття. Система класифікації цілей навчання вимагала розробляння цілей у трьох галузях (доменах): пізнавальній, емоційній та психомоторній.

Першою було розроблено систему класифікації у пізнавальній сфері - Вlооm (1956 р.). Наступним кроком було створення системи класифікації в емоційній сфері — Кгаthwoll (1964 р.) і, нарешті, Simpson (1966 р.), Kibler (1970 р.), Наггоw (1972 р.) розробили систему класифікації цілей навчання в психомоторній області. Роботу було завершено на початку 80-х рр.

Таксономія цілей навчання являє собою опис і навчання у термінах професійної діяльності (поведінки).

Ця загальноприйнята міжнародною освітянською спільнотою система цілей навчання є основою вибору цілей оцінювання, а отже і методів педагогічної діагностики.

Когнітивний домен або пізнавальна сфера

Пізнавальна сфера містить цілі, що описують знань: інтелектуальні здібності учнів чи студентів.

Класифікація пізнавальної сфери містить шість класів цілей, що розміщені відповідно до складності: знання, розуміння, застосування, аналізування, синтезування, оцінювання знань (див. табл. 2).

Знання (найпростіший клас) — це здатність запам’ятовувати факти, принципи, процеси в різних предметних галузях.

Розуміння — здатність учнів розуміти мате­ріал, який вивчають.

Застосування - здатність використовувати матеріал у нових ситуаціях.

Аналізування - здатність структурувати навчальний матеріал таким чином, шо стає зрозумілою загальна організаційна структура.

Синтезування — здатність поєднати окремі частини для отримання цілого, що набуває нової якості.

Оцінювання — здатність судити про цінність даного навчального матеріалу в рамках поставленої мети.

Наведено порівняння різних таксономічних систем — В.Беспалька, М. Скаткіна, Г. Клауса когнітивної сфери (Таблиця 2).

Таблиця 1. Рівні класифікації когнітивної сфери

Індивідуальність — вищий рівень сформованості особистості, що визначається індивідуальною лінією поведінки.

Особистісна або емоційна сфера

Емоційна сфера має цілі, що стосуються емоцій, почуттів, цінностей, позицій та пов'язані зі змінами, які відбуваються в них.

Ця сфера поділяється на п'ять основних класів:

Сприймання - здатність учня бути уважним.

Реагування - ступінь активності учня.

Переконаність - готовність відстоювати власну точку зору, вміння вибирати цінності та ідеї.

Селективність - здатність виділяти головне.

Психомоторний домен (сфера)

Психомоторна сфера пов'язана із рухами, маніпуляціями з матеріалом або об'єктом, а також з координацією.

Ця галузь є найбільш складною для класифікації, оскільки, за винятком найпростіших рефлексів, всі інші дії включають пізнавальні та емоційні компоненти. Безумовно, класифікація психомоторної області є особливо корисною для викладачів професійних шкіл (медичної зокрема), де формування професійних вмінь та практичних навичок є необхідною умовою для успішної роботи у сфері професійної діяльності. Психомоторна сфера поділяється на п'ять класів відповідно до рівня розвитку психомоторних здібностей.

Перший клас: повторення дії внаслідок спостерігання та наслідування — імітація.

Другий клас: дія за інструкцією, що зафіксована в усвідомленому вмінні — маніпуляція.

Третій клас: повноцінне, впевнене (без інструкцій) виконання дії, контрольованої с в і д о м і с т ю.

Четвертий клас: вміння узгоджено виконувати сукупність дій із усвідомленим контролем.

П'ятий клас: вміння виконувати сукупність дій автоматично з повним засвоєнням знань.

Наведену класифікацію цілей успішно використовують в усіх розвинених країнах, що дає змогу застосувати сучасні методи вимірювання успішності навчання, які дидактично узгоджені для навчання та контролювання знань.

Розглянемо більш детально основні вербальні моделі, які використовують для описування і формулювання цілей освіти та навчання.

Формулювання цілей навчання

Пізнавальний (когнітивний) домен має шість таксономічних рівнів. У разі створювання галузевих стандартів, навчальних програм, чітко класифікують загальні (кінцеві) та специфічні (конкретні, проміжні або предметні) цілі навчання. Це, в свою чергу, передбачає, що рівень сформованості загальних (кінцевих) цілей має починатися з 2.00 - розуміння вивченого матеріалу, у той час, як рівень 1.00 — запам'ятовування вивченого матеріалу - є базисним під час формулювання предметних цілей.

Використовуючи відповідні вербальні принципи та моделі під час формулювання кінцевих і предметних цілей навчання до уваги потрібно брати ключові слова, що представлені у таблиці 4, де наведені пари: дієслово і пряме доповнення - дія і предмет дії, які відповідають прийнятій таксономії цілей навчання.

Опис кінцевих цілей навчання в термінах діяльності грунтується на чіткому визначанні рівня сформованості та на дотримуванні вимоги узгодженості між предметом діяльності і дієсловом, яким визначають саму дію. Отже, у разі формулювання цілей навчання необхідно, по-перше, чітко класифікувати таксономічний рівень, по-друге, визначити предмет дії, по-третє, вибрати відповідні дієслова і пряме доповнення.

Правила формулювання цілей

Кожна мета (принаймні, вузькоспеціальна) може бути сформульована у певних межах деякої діяльності (поведінки). Цілі діяльності вказують, які саме дії повинен виконувати учні і що саме контролюють під час оцінювання досягнення ним поставленої мети. Слід зазначити, що вираз "цілі поведінки або діяльності" учнів не слід плутати з "поведінкою" з погляду психології (до цього призводить широке тлумачення терміна "виконання" замість "поведінка").

У разі застосуванні суб'єктно-діяльнісного підходу на якому ґрунтується система стандартів вищої освіти, для оцінювання професійних вмінь студентів та для визначання стратегії навчання необхідним і формулювання цілей з точки зору "поведінки або професійної діяльності". (Таблиця 4).

Це дає змогу сформулювати цілі більш точно враховуючи умови, які необхідні для процесу формування певної поведінки, та критерії, що необхідно враховувати під час оцінювання знань студентів.

Прихильники терміну "цілі поведінки або професійної діяльності" стверджують, що його використання є дієвою допомогою під час розробляння навчальні: планів; оптимізує процес навчання та сприяє досягненню учнями поставленої мети. Викладе краще "розуміє" цілі, сформульовані в рамках професійної діяльності і тому "знає" як краще організувати процес навчання. Отже, тому маємо будувати сучасну, інтегровану в світову педагогічну систему освіти саме на методологічних засадах, дотримуючись саме дидактичних принципів та закономірностей.

Зупинимося більш детально на основних правилах формулювання цілей освіти і навчання.

Правило 1. Правильно обирати дієслово для опису професійної поведінки. Допустимим є використання наказової форми цих дієслів.

Правило 2. Вказати на умови, за яких учень буде демонструвати здатність виконувати завдання, а також визначити критерії або стандарти, згідно з якими будуть здійснювати оцінювання знань.

Правило 3. Цілі необхідно формулювати за допомогою однозначних термінів.

Правило 4. Формулювання цілей повинно бути чітким, не перевантаженим зайвими словами.

Правило 5. Цілі мають бути унітарними, тобто кожне положення повинно відноситися до одного процесу.