КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Висвітліть особливості організації мотивації та стимулювання персоналу організації.
Мотивація праці — це процес вибору людиною обґрунтування свого способу участі в трудовій діяльності, спонукання до активної трудової поведінки, основане на задоволенні важливих для людини потреб.
Виділяютьвнутрішню і зовнішню мотивацію. Зовнішня мотивація може бути трьох видів: адміністративна, економічна і статусна. Зовнішню мотивацію називають також стимулюванням.
До структурних елементів процесу мотивації звичайно відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви.
У структурі елементів трудової мотивації особливе місце займають мотиви.
Мотиви трудової діяльності: спонукання суспільного характеру, одержання певних матеріальних благ для себе і родини, задоволення потреби в самоактуалізації, самовираженні, самореалізації. Мотиви вибору професії: суспільний престиж, інтерес до професії. Мотиви вибору місця роботи. Тут мова скоріше повинна йти про «зовнішні» і «внутрішні» фактори (мотиватори) які розглядаються людиною в процесі ухвалення рішення — куди краще піти працювати. В основному це стосується оцінки зовнішньої ситуації, своїх можливостей і стану, відповідності обираної роботи професії, своїм інтересам і схильностям. Мотиви звільнення з роботи. Виділяють три групи основних причин звільнення. До об'єктивних причин відносяться слабке здоров'я і фізичний стан, зміна місця проживання, служба в армії, продовження освіти, народження і догляд за дитиною. До об'єктивно-суб'єктивних відносяться умови праці, неможливість професійного зростання; до суб'єктивних причин — психологічний клімат у колективі. Загалом можна сказати, що причиною добровільного звільнення з роботи є незадоволеність чимось на даному виробництві.
Із найбільш відомих, що й до цього часу широко застосовуються, є теорії мотивації праці: «батога і пряника»; «X», «Y» та «Z».
В теорії «X» природним є застосування як основного стимулу — примус, а допоміжного — матеріальне заохочення.
Стимули спонукання до праці в теорії «Y» розмішуються в такому порядку: самоствердження, моральне і матеріальне заохочування, примус.
Теорія «Z» описує доброго працівника, який хоче працювати в групі, має стабільні цілі діяльності на довгу перспективу. Стимули заохочування до праці при цій теорії ефективні в такій послідовності: матеріальне заохочення, моральне заохочення, самоствердження, примус.
Змістовні теорії мотивації вивчають потреби людини й пропонують їх ієрархічну класифікацію, що дозволяє робити висновки щодо механізму мотивації людини.
Відповідно до теорії Маслоу існує п'ять груп потреб:Фізіологічні потреби. Потреби в безпеці та впевненості в майбутньому. Потреби належності до певної соціальної групи. Потреби визнання й поваги. Потреби в самовираженні.
К.Альдерфер вважає, що потреби людини можуть бути об'єднані в окремі групи. Виділяє тільки три таких групи: потреби існування; потреби зв'язку; потреби росту.
Теорія набутих потреб Мак-Клелланда пов'язана з вивченням і описом впливу на поведінку людини потреб досягнення, співучасті та влади. Це досить сильні потреби для людини, які значно впливають на її поведінку і примушують діяти.
Ф.Герцберг розробив модель мотивації, побудовану на потребах двох груп: потреби, пов'язані з факторами умов праці, і потреби мотивації.
Процесійні теорії мотивації.В них аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає конкретний тип поведінки.
Теорія В.Врума ґрунтується на тому, що активна потреба не єдина необхідна умова мотивації людини для досягнення своєї мети. Людина має бути впевнена в тому, що вибраний нею тип поведінки приведе до задоволення потреб. Теорія ґрунтується на трьох взаємозалежностях: затрати праці—результати; результат—винагорода; валентність (задоволення винагородою).
Теорія справедливості Адамса стверджує, що люди суб'єктивно визначають відношення одержаної винагороди до затрачених зусиль, а потім порівнюють це з винагородою інших людей, які виконують аналогічну роботу.
Теорія Портера— Лоулера ґрунтується на поєднанні елементів теорії очікувань та справедливості. В теорії фігурує п'ять змінних: затрачені зусилля, сприйняття, одержаний результат, винагорода, міра задоволення.
У теорії постановки цілей Е. Лока мотивація людини визначається її цілями і задоволеністю результатом праці по їхньому досягненні. Людина визначає для себе цілі, що задають інтенсивність і спрямованість її дій. Здійснивши ці дії, вона досягає певного результату й одержує від цього задоволення.
Мотивацію можна поділити на такі види: матеріальну, трудову, статусну.
Стимулювання праці — (від лат. stimulus — стрекало, палиця) — спонукання до праці через заохочення, винагороду за трудові зусилля.
Стимули — це зовнішні чинники: виробничі умови, заробітна плата, премії, додаткова відпустка тощо. Розрізняють стимулювання матеріальне та нематеріальне. В матеріальному стимулюванні використовуються як грошові стимули (зарплата, премії, різні надбавки і доплати), так і негрошові (надання житла, путівки в санаторії і будинки відпочинку, забезпечення транспортними засобами тощо). Середнематеріального стимулювання вирізняють моральне, творче і соціально-психологічне.
Жорстке стимулювання праці базується переважно на примусі людини до витрат зусиль.
Ліберальне стимулювання базується переважно на спонуканні людини до витрат зусиль.
Для ефективного виконання соціальної функції стимулювання необхідні комплексність і диференційність, гнучкість і оперативність, гласність і справедливість у використанні стимулів праці.
Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 88; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |