Оцінка спецмайна

Вартість спецмайна за станом на момент його надходження до сфери управління Міністерства оборони визначається за його закупівельною ціною або за вартістю (ціною), зазначеною в укладених на його виготовлення та поставку договорах.

Вартість спецмайна, на яке немає цін (як правило, спецмайно старих зразків), під час первинного відображення його за бухгалтерським обліком визначається за Методикою визначення залишкової вартості, розробленою відповідними центральними (головними) управліннями Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1998 №759 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1359.

Майном, що оцінюється згідно з цією Методикою, є всі види озброєння, боєприпаси, військова техніка та інше закріплене за військовими частинами майно, за винятком нерухомого майна.

Для оцінки спецмайна у цих випадках необхідно визначити його первинну вартість, ступінь зносу та залишкову вартість.

Первісна вартість спецмайна — це його вартість, визначена виходячи з ціни придбання з урахуванням індексу зміни оптових цін на таку або аналогічну продукцію на дату оцінки цього майна, але без урахування його технічного (фізичного) зносу.

Відповідно до специфікації ціноутворення спецмайно поділяється на 4 групи:

1 група — військове майно, придбане за фіксованими державними цінами;

2 група — військове майно, придбане за договірними цінами на внутрішньому ринку;

3 група — імпортоване військове майно;

4 група — військове майно, на яке немає облікових даних у центральних органах військового управління, ціни за прейскурантами або ціни підприємств-виробників неможливо установити і визначення залишкової вартості якого здійснюється тільки шляхом незалежної оцінки.

Віднесення спецмайна до однієї з чотирьох груп здійснюється комісіями.

Первісна вартість спецмайна визначається:

1 групи — виходячи з облікових даних органів центрального управління або цін за прейскурантами та коефіцієнта індексації цін на аналогічну продукцію за період від дати придбання до дати оцінки майна;

2 групи — виходячи з цін майна за договором або контрактом на поставку, згідно з яким майно було отримане від постачальника, та індексу зміни договірних цін на аналогічну продукцію за період від дати придбання до дати його оцінки;

3 групи — виходячи з цін договору (контракту), за якими були здійснені розрахунки із закордонними постачальниками під час імпорту майна, з урахуванням індексу зміни договірних цін на аналогічну продукцію за період від дати придбання до дати оцінки цього майна;

4 групи — на основі звіту про оцінку майна виходячи з ринкових цін на аналогічну за призначенням продукцію та з урахуванням технічних і якісних особливостей цього майна.

Спецмайно підлягає щорічній індексації.

Порядок проведення індексації передбачений Методичними рекомендаціями, доведеними до військ вказівкою Департаменту фінансів від 08.12.2003 №146/5/2/806.

Індексація вартості спецмайна, визначена на 1 січня кожного подальшого року, провадиться відповідно до індексу інфляції року, за результатами якого вона провадиться.

Середньорічний індекс інфляції визначається та доводиться Державним комітетом статистики.

За результатами індексації комісія військової частини складає відомість індексації залишкової вартості військового майна, що обліковується на позабалансовому рахунку 010 «Озброєння, військова техніка та майно спеціального призначення», яке за очікуваним терміном експлуатації та вартістю може бути віднесене до необоротних активів.