Злочин та покарання за законами Ману.

Кримінальне право відзначалося досить високим, як на ті часи, рів­нем розвитку. У ньому визначалися форми вини (необережність, намір), рецидив, співучасть, важкість злочину. У той же час у нормах кримі­нального права зберігалося багато пережитків первісного ладу (наприк­лад, ордалії, принцип таліону, відповідальність сільської общини за зло­чин, здійснений на її території, коли злочинця не виявлено тощо). В З.М. подано загальну характеристику процесу. Суд не був відокремлений від адміністрації. Вища судова влада належала царям і брахманам. Різниці між кримінальним та цивільним процесом не було. Процес мав змагаль­ний характер. Розгляд справи міг розпочатися лише за вимогою позива­ча або потерпілого. Головним джерелом доказів були показання свідків. Вагомість свідчень визначалася приналежністю свідків до певних варн. Як свідки не могли виступати зацікавлені особи, а також жінки ("внаслідок мінливості жіночого розуму"). У З.М. виділяються такі види злочинів: а) проти держави (державна зрада, розголошення державної таємниці, заподіяння шкоди державному майну тощо); б) проти власнос­ті; в) проти особи; г) проти релігії. Серед видів покарання З.М. визнача­ють смертну кару (посадження на палю, спалення, утеплення, цькування собаками тощо), каліцтво (відрізання пальців, кінцівок тощо), штрафи, вигнання, ув'язнення та інші. Кровна помста в законах не згадується.

Важливим для визначення міри покарання було те, до якої варни жав злочинець і потерпілий.

13. Виникнення Афінської рабовласницької держави (реформи Тесея і Солона)

Серед грецьких держав-полісів, які виникли на території Балканського

півострова, найбільш могутнішими і впливовішими були Афіни і Спарта.

Афінська держава виникла у південній частині Балканського півострова,

так званій Аттіці. Аттіка — досить кам'янистий півострів, майже без

родючих земель, зате там була якісна глина, родовища срібла, свинцю,

мармуру. Природні умови сприяли розвитку виноградарства, маслинництва та

скотарства. Активно займалося населення і торгівлею, вимінюючи ремісничі

вироби на зерно. Тут поселилися племена іонійців і виникло багато

міст-полісів, які між собою вели постійні війни, що зумовлювало тривалий сів, які між собою вели постійні війни, що зумовлювало тривалий

процес об'єднання (синойнізм) та пізнє утворення державності.

Афінська держава утворюється у результаті заміни потестарної організації

державною. Цей процес завершується у VII-VI ст. до н. е.

Першим кроком до утворення держави стали реформи легендарного героя і

мудреця Тесея (VII ст. до н. е.). Тесей об'єднав чотири найбільші

племена (філи) Аттіки в один народ з центром в Афінах. Поряд з

племінними органами управління було утворено єдині народні збори,

колегію архонтів та ареопаг. Створено культ богині Афіни — опікунки

міста і народу. Кожне з чотирьох племен поділено на три фратрії (усього

— 12), а кожна фратрія на ЗО родів. Усіх 7 вільних повнолітніх громадян

чоловічої статі Тесей поділив на три розряди: благородних (евпатридів),

землеробів (геомофів) і ремісників (деміургів).

До розрядів входили громадяни незалежно від приналежності до племені.

Евпатріди — це родова знать, аристократія. Вони покликані були управляти

суспільством. Землероби і ремісники повинні були працювати відповідно до

роду занять. Отже, влада в суспільстві явно закріплялась знаттю.

Реформи Солона. 1. скасовувалися усі існуючі на той час борги, було заборонене боргове рабство на майбутнє. 2. здійснена великомасштабна політична реформа – тімократія – державний лад, який давав громадянам більші чи менші політичні права залежно від їхнього майнового становища.