КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Методичні вказівки до вивчення теми. Якщо в попередній темі ми розглядали норми права як результат своєрідної теоретичної та практичної проекції свідомості людиниЯкщо в попередній темі ми розглядали норми права як результат своєрідної теоретичної та практичної проекції свідомості людини, то при вивченні даної теми увага зосереджується на дослідженні формальної частини процесу створення норм права, оскільки норми права безпосередньо «формулюються» та приймаються відповідними суб'єктами нормотворчої діяльності (схема 15.1). При цьому категорія «процес» є одним із ключових понять даної теми, оскільки нормотворча діяльність як відповідний процес створення норм права розглядається як складова юридичного процесу (таблиця 15.1). Схема 15.1 НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
Таблиця 15.1 ВИДИ ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ 1. Нормотворчий процес — це діяльність уповноважених суб'єктів нормотворчості з підготовки, розробки, прийняття й офіційного оприлюднення норм права 2. Правозастосовчий процес — це діяльність уповноважених суб'єктів пра-возастосування, пов'язана з розглядом і вирішенням індивідуальних справ і винесенням у зв'язку з цим індивідуально-правового (правозастосовчого) акта 3. Судовий процес — це діяльність суду і суддів щодо здійснення правосуддя 4. Контрольний процес — це діяльність органів держави, громадських організацій і посадових осіб для перевірки відповідності дотримання підлеглими суб'єктами правових приписів і припинення правопорушень передбаченими організаційно-правовими засобами Може скластися враження, що знання основ нормотворчої діяльності корисні лише для тих, хто її безпосередньо і постійно здійснює, — депутатам парламенту, членам уряду, іншим суб'єктам нормотворчої діяльності. Проте це методологічно хибна позиція, оскільки створення правових норм — це один із таких напрямів діяльності, який притаманний не лише державним органам та органам місцевого самоврядування. З огляду на це студенти юридичних вузів мають до тонкощів засвоїти теорію та практику нормотворчої діяльності. Зміст і значення нормотворчої діяльності полягає, передусім, у тому, щоб обрати такий варіант регулювання, юридичної регламентації, який би повною мірою відповідав поставленій меті. При цьому слід враховувати закономірності розвитку суспільства, сприятливі об'єктивні і суб'єктивні умови для прийняття нормативного акта, а також вибір оптимальної правової форми владного рішення (закон, указ, постанова, статут, регламент тощо). З приводу цього необхідно розглянути поняття, види і принципи нормотворчої діяльності; причому особливо ґрунтовно слід опрацювати такий її вид як законодавчий процес, його поняття та відповідні стадії, оскільки в кожній демократичній, правовій і соціальній державі світу наявні відповідні законодавчі органи влади як загальнонародні, представницькі, виборні, колегіальні органи держави, уповноважені приймати особливі нормативно-правові акти — акти законодавчого характеру; законодавчий процес в кожній державі, маючи своєрідні характеристики, як правило, регламентується на найвищому — конституційному рівні, а також за допомогою спеціальних регламентів, які встановлюють порядок законотворчої діяльності, тощо. Крім того, на завершення теми студенти мають ознайомитися з загальнотеоретичними основами впорядкування та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості, тобто з відповідними технологіями, які використовуються в процесі нормотворчої діяльності. План семінарських занять 1. Поняття, зміст і види нормотворчої діяльності. Нормотворчий процес як один із видів юридичного процесу. 2. Правові засади регулювання та принципи нормотворчої діяльності. 3. Нормотворчий процес і нормотворча процедура. Стадії законотворчого процесу. 4. Систематизація законодавства. Інкорпорація, консолідація, кодифікація. Література 1. Лінецький С. Як законопроект перетворюється на закон (деякі проблемні питання законодавчого процесу) // Юридичний журнал. — 2003. — № 10. — С 39—40. 2. Ляскова М. Про культуру правотворчої діяльності // Право України. — 1994. — № 5. — С 10—12. 3. Опришко В. Ф. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Там само. — 1999. —№12. —С 3—7. 3. Погоріло В., Малишко М. Стратегія і тактика законотворення // Віче. — 1993. — № 4. — С 20—22. 4. Полешко А. Питання систематизації законодавства в Україні (за матеріалами міжнародної конференції) // Право України. — 1999. — № 12. — С 17—18. 5. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с 6. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учеб. для вузов. — М.: Юрайт,1999. — 159 с. 7. предмет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта; консолідація — вид систематизації, метою якого є усунення множинності нормативних актів, створення у структурі законодавства великих блоків нормативного матеріалу як вихідної бази для проведення кодифікаційної роботи. Навчальні завдання
|