Підзаконні акти

(в широкому розумінні цього понят­тя) — нормативно-правові акти, які видаються компетентними суб'єк­тами та мають відповідати принци­пам і вимогам законів; за юридич­ною силою підзаконні акти поділя­ються на — загальні, відомчі, місце­ві, локальні

Схема 17.3

ТЕОРІЇ СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА (НП) ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА (МП)

Дуалістична—

за якою МП і НП абсо­лютно різні системи пра­ва як за своїм характе­ром, так і за сферою дії, тому вони існують неза­лежно одне від одного як дві рівноправні та само­стійні системи права

Для поглибленого дослідження «внутрішньої» природи сис­теми права як системи норм права доцільно також розкрити окремі аспекти юридичної природи зовнішньої форми права, і з приводу цього розглянути питання щодо поняття «система зако­нодавства» (схема 17.2), її співвідношення та взаємозв'язок із си­стемою права, співвідношення норм національного та міжнарод­ного права (схема 17.3), а також основних тенденцій розвитку національного законодавства під кутом зору його адаптації до норм міжнародного права та права ЄС.

Семінарське заняття № 1. Система права

1. Поняття системи права та її відмінність від правової системи.

2. Структурні елементи системи права.

3. Публічні, приватні, комплексні галузі права.

4. Матеріальне і процесуальне право.

Література

1. Азімов Ч. Про приватне і публічне права // Право України. 1995. —№1. _ с9—11.

2. Озерська А. В. Внутрішньоправові аспекти генезису пра­вової системи України // Економіка. Фінанси. Право. — 2004. — № 8. — С 19—22.

3. Оніщенко Н. М. Система права як юридична основа право­вої системи // Правова держава: 36. наук. пр. — 2002. — Вип. 13. —С 39-47.

Семінарське заняття № 2. Система законодавства

1. Система права і система законодавства, їх співвідношення і взаємозв'язок.

2. Структурні елементи системи законодавства.

3. Поняття та види законів. Місце законів в системі законодав­ства України.

4. Тенденції розвитку національного законодавства.

Література

2. 1. Журавський В. С. Концепція гармонізації законодавства України із законодавством держав-членів ЄС // Правова держава: Щорічник наук. пр. — Вип. 13. — С 131—135Опршико В. Ф. Питання гармонізації законодавства Украї­ни з міжнародним правом і національними правовими сис­темами // Право України. — 1999. — № 12. С З—6.

3. Опришко В. Ф. Питання трансформації Європейського права в законодавство України // Там само. — 2001. — № 2. — С 5—7.

4. Пархоменко Н. М. Юридична сила: основна властивість та один із критеріїв класифікації правових актів // Правова держава: Щорічник наук. пр. — 2002. — Вип. 13. — С 55—62.

5. Подковенко Т. О. Система законодавства: загальнотеоре­тична характеристика // Держава і право. Юрид. і політ, на­уки: 36. наук. пр. — 2003. — Вип. 21. — С 77—83.

Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с

Термінологічний словник

Система права— це його внутрішня структура, яка включає узго­джену систему правових норм та є відображенням об'єктивно існуючих у суспільстві соціально-економічних, політичних, культурних, етнона-ціональних, ідеологічних (включаючи релігійні) умов.

Система законодавства (у вузькому розумінні)— система зако­нодавчих актів.

Система законодавства (у широкому розумінні)— система нор­мативно-правових актів.

Галузь права— це відносно відокремлена за предметом та мето­дом правового регулювання сукупність правових норм, що регулюють значне коло, сферу якісно однорідних суспільних відносин; профільні галузі утворюють основну частину системи права (конституційне, кри­мінальне, цивільне); спеціальні галузі на базі профільних розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальний правовий режим для того чи іншого виду суспільних відносин (сімейне, екологічне, банків­ське право); процесуальні галузі утворюють порядок застосування ма­теріального права (кримінальний, цивільний, господарський процеси).

Підгалузь права— це складова галузі права, що являє собою впо­рядковану сукупність кількох споріднених правових інститутів.

Інститут права— це відносно відокремлений комплекс юридичних норм, що регулюють певний однорідний вид або групу суспільних від­носин; галузеві інститути — утворюються нормами однієї галузі права; міжгалузеві — об'єднують норми, які належать до різних галузей права.

Норма права— первинний елемент системи права.

У системі законодавствавиділяють: за предметом правового регу­лювання — горизонтальний її рівень — галузеве, комплексне законо-

давство; за ієрархією суб'єктів нормотворчості — її вертикальний рі­вень — ієрархічне (субординаційне) законодавство.

Співвідношення системи права та системи законодавствавизна­чається, передусім, у тому, що елементами системи права є норми пра­ва, інститути, галузі та підгалузі права, а системи законодавства — статті нормативних актів та нормативні акти.

Міжнародне право— особлива система норм права, що не входить до жодної національної системи права та втілює узгоджені волі суве­ренних держав і регулює міждержавні відносини; основними джерела­ми міжнародного права є міжнародні договори, міжнародно-правові звичаї, принципи та документи ООН.

Система процесуального права— це відносно самостійна, об'єк­тивно зумовлена, взаємопов'язана сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути та норми.

Норма процесуального права— конкретне, загальнообов'язкове, формально визначене правило процедурної поведінки, встановлене чи санкціоноване державою, гарантується й охороняється нею.

Галузь процесуального права— система процесуальних норм, що регулює певну сферу суспільних відносин специфічним (процедурним) методом правового регулювання; зокрема, кримінально-процесуальне право.

Інститут процесуального права— система процесуальних норм, як правило в межах галузі процесуального права, що регулює певну групу однорідних суспільних відносин; наприклад, інститут підсудності у кримінально-процесуальному праві

Навчальні завдання