Пострадянська структура друкованих видань

З відновленням незалежності, попри значні зміни в структурі українських ЗМІ, в цілому кістяк компартійної системи преси залишися незмінним: та ж сама територіально-вертикальна побудова, ті ж традиції і форми роботи, практично ті ж самі кадри. Правда, кількість газет і журналів в Україні за перші два роки зросла удвічі: на весну 1993 року їх було зареєстровано близько трьох з половиною тисяч. За ознакою засновництва умовно їх можна поділити на п'ять груп.

Перша група — монопольно-державні засоби масової інформації: державне телебачення й радіо, газети та журнали різних владних структур. Того ж таки 1993 року, наприклад, ради народних депутатів різного рівня випускали 651 видання, державні адміністрації — 118, інші державні органи — 161. Це становило 27% всієї української преси.

Існування загальнополітичної друкованої преси владних структур є нонсенсом. Годі й говорити про незалежність цієї преси: фінансована владою, вона мусить відбивати інтереси цієї влади і захищати її. А інтереси влади, як відомо, здебільшого не збігаються з інтересами суспільства. Тому така преса втрачає своє головне суспільне призначення — бути четвертою владою, себто владою громадської думки. Зрештою, історичний досвід світового розвитку довів: власна, тобто ручна загальнополітична преса потрібна тільки слабкій або тоталітарній владі: першій — щоб, спираючись на неї, спробувати утриматись, другій — щоб, одурманюючи громадську думку, виправдовувати і продовжувати своє панування. Сильним демократичним режимам власна преса не потрібна, навпаки, вільна, не приручена владою преса, хоч і буває незручною для неї, та в цілому сприяє демократії, опонуючи владі і критикуючи її, захищає суспільні ідеали і суспільні інтереси.

Друга група — газети та журнали комерційних структур: не стільки комерційного, скільки загально-політичного тематичного спрямування.

Ст. 80

Визначилося кілька кланів, які, маючи грубі гроші та використовуючи труднощі перехідного періоду, скупили низку видань оптом або створили нові, перекупивши в існуючих (вищою зарплатою) кращі журналістські кадри60. Таких газет нараховувалось 543, або 19% загальної кількості. Подейкували, що ці газети куплені або створені на замасковані компартійні гроші. І коли це правда, то виникала небезпідставна тривога, що над молодою демократією загалом і над демократичною пресою зокрема могло нависнути дві загрози: з одного боку — заміна компартійної монополії на пресу монополією державною, з другого — монополізація засобів масової інформації капіталом, зокрема тіньовим, за яким ймовірно може стояти та ж компартія.

Третя група — незалежні засоби масової інформації. Мається на оці незалежні від влади і від одержавленої партії передусім. Це ті періодичні видання, засновниками яких були трудові, журналістські колективи, творчі спілки. Вони, по суті, гібрид соціалістичної ідеї (колективізм) та ринкової економіки. Це, власне, підприємства, засновані на принципі колективної власності. Основні джерела існування такої преси — виручка від реалізації видань та доходи від реклами, якщо не брати до уваги незначні доброчинні пожертви. Зрозуміло, що в силу цих обставин такі видання, — а їх було близько тисячі разом з виданнями громадських організацій, або 29% загальної кількості — опинилися в найскрутнішому становищі.

Четверта група — газети промислових підприємств, колгоспів. Це за компартійного режиму так звані багатотиражні газети — їх залишилось 482, вони були повністю залежні, виходили нерегулярно, рівень

­­­­______________________

⁶⁰3 «Вечірнього Києва», наприклад, в один день 12 журналістів пішли в новостворену газету «Киевские ведомости». Утримати їх було неможливо за законодавством, та й не було сенсу. Так само, як не варто й картати їх за це — не одними ідеями живе людина і, як риба шукає, де глибше, так людина шукає, де краще. Але справжні ентузіасти незалежності державної і незалежності творчої не спокусилися високою платнею і залишились вірними своїй газеті.

Ст. 81

їх, як правило, наближався до рівня рукописних стінних газет.

П'ята група — видання, зареєстровані приватними особами, явище нове за суттю, але це була надто слабка преса. Як правило, ці газети (їх було 255) або не розпочали вихід через брак коштів і досвіду у господарів, або з тих самих причин виходили час від часу.