Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Боротьба у Верховній Раді України




Читайте также:
  1. Адміністративно-правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
  2. АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
  3. Адміністрація Президента України, консультативні, дорадчі та інші органи і служби при Президентові України
  4. Аналіз індексу конкурентоспроможності України в 2013-2014 рр.
  5. БАЗИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  6. Банківська система України
  7. Банківська система. Становлення та розвиток банківської системи України
  8. Боротьба з корупцією
  9. Боротьба за Галицько-волинські землї: Загальний погляд на боротьбу, становище до неї суспільности на Волини і в Галичинї, роля боярства і міст, полїтика Казимира.
  10. Боротьба проти гетьманського режиму.

Антиконституційний заколот не пройшов завдяки опору народу, твердості парламенту Росії, мужності її президента Бориса Єльцина. Але він висвітлив прогнилість комуністичної системи, яка задля самозбереження готова на все і не зупиниться ні перед чим: зокрема, прикриваючись іменем народу, вона кинула проти цього народу збройну силу армії та КГБ. І стало очевидним, що розмови про демократію та права людини залишаться словами доти, доки при владі лишатиметься цей жахливий монстр — компартійно-державна номенклатура, що зрослася з військово-промисловим комплексом.

_________________

59Див.: «Вечірній Київ», 22 серпня 1991 р.

Ст. 73

 

Тривожні дні путчу показали, що український народ, повіривши в ідеали демократії, свободи, суверенітету, не відступиться від них навіть перед загрозою застосування зброї. І в той самий час ані українська Верховна Рада, ані її Президія не стали колективним лідером свого народу, як це було в Росії, не очолили його ентузіазм і зусилля, а зайняли вичікувальну позицію, що знайшла відбиття у виступах Голови Верховної Ради та обережній, обтічній офіційній заяві Президії. Власне, і позачергова сесія (навіть не насмілилися назвати надзвичайною, якою вона була за суттю), була скликана із запізненням — все з тієї ж традиційної оглядки на Москву. Причина зрозуміла — вони пуповиною зв'язані з компартією і неспроможні були цю пуповину розірвати. Звідси — меншовартісна периферійно-провінційна політика, звідси пусті слова про відданість демократії і вірність суверенітетові, які залишились нічого не вартими деклараціями.

Позачергова сесія розглядала одне питання — політична ситуація в Україні після путчу та необхідні заходи, яких треба вжити, щоб подібне не могло повторитись. Із доповіддю виступив Леонід Кравчук, із співдоповіддями від групи-239 — Олександр Мороз, від опозиційної Народної Ради — Ігор Юхновський. Вся Україна з інтересом і надією стежила за роботою сесії. Навіть з радіо- і телетрансляцій відчувалась густа напруга у сесійній залі: принишкла прокомуністична Президія, затихла парламентська більшість, яка завжди, маючи кількісну перевагу, трималась агресивно, самовпевненно і пихато. Представники Народної Ради, як ніколи, були зібраними, рішучими й наступальними — вони домінували на цій сесії. У виступах з трибуни і від мікрофонів, у безкомпромісних запитаннях до доповідачів, у репліках вони вимагали радикальних кроків і вносили чимало слушних пропозицій, що зводились до наступного:



Ст. 74

 

— Оголосити повну незалежність України — державну, політичну, економічну;

— Негайно департизувати державні установи,

збройні сили, КДБ, МВС;

— Невідкладно сформувати українську Національну гвардію;

— Якомога швидше запровадити власну грошову

одиницю, щоб надійно захиститися від Москви;

— Повернути справжньому господареві — українському народові — підприємства, які були у союзному

підпорядкуванні;

— Повернути державі відібрану компартією поліграфічну базу і демонополізувати пресу, яка переважно залишилася в руках компартії;

— Націоналізувати майно компартії, яке фактично їй не належить;

— Оголосити недовіру Президії Верховної Ради і негайно переобрати ту її частину, яка підтримала чи

намагалася підтримати ГКЧП;

— Створити парламентську комісію, яка б детально вивчила, хто із державно-управлінського апарату підтримав путчистів, звільнитися від них і віддати під суд.



Ці, і ще радикальніші вимоги (заборонити компартію, очистити від комуністів управлінський апарат) не могли бути реалізованими на той час: Верховна Рада залишалась бастіоном комунізму, оскільки компартія у ній мала більшість. Але її репутація була, м'яко кажучи, підмоченою, а устої її захитались. Двічі цього діш ішходип па трибуну перший комуніст України Отпіслпм Гуіхтко відстоювати комуністичні позиції, шіо усміху не1 міш; першого разу його освистала ОІІОІНІЦІЛ, ІІН',ШІ другого близько трьох десятків депута-'і'ік комуністів оголосили про вихід з партії.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 8; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты