Преса набирає нових рис

Залякування редакторів і журналістів, погроза звільнення з роботи і саме звільнення, не кажучи вже про догани по партійній лінії, виключення з партії, — звичний арсенал тиску на пресу, за допомогою якого партія намагалась утримувати її покладливою та слухняною. Але часи вже були інші, преса вже могла, спираючись на підтримку громадськості, показувати зуби.

____________________

⁴⁹Повідомлення окружних виборчих комісій про результати виборів народних депутатів Української РСР по місту Києву. — «Вечірній Київ», 7 березня 1990 р.

⁵⁰Українське радіо, яке оперативно інформувало про хід виборів по всій республіці, три дні поспіль замовчувало результати по Прирічному виборчому окрузі в Києві. Як потім стало відомо, Центральна виборча комісія затребувала всі бюлетені з цього округу для додаткового вивчення, але жодних помилок чи порушень в підрахунку голосів не виявилось.

Ст. 62

Преса часів горбачовської перебудови, залишаючись в цілому гвинтиком тоталітарної системи, «пропагандистом і організатором», поступово трансформувалась в опозиційну силу завдяки проголошеному принципові гласності. Гласність стала реальним кроком до свободи слова, тією щілиною, крізь яку просочується правда життя, киснем демократії (Чингіз Айтматов). Позитивні зміни у самій пресі, викликані перебудовою, були помітні неозброєним оком: вона стала гострішою, критичнішою щодо існуючого ладу.

У розпал перебудови, надто після прийняття Верховною Радою СРСР Закону про пресу — вперше в історії! — система засобів масової інформації, передусім друкованих, стала розшаровуватись. Та в загальній масі виділилась частина видань, які, навіть залишаючись формально партійними, стали на демократичні рейки і за суттю фактично протистояли партійній пресі (у Москві — «Огонек», «Литературная газета», «Московские новости», «Аргументы и факты»; в Україні — «Вечірній Київ», «Літературна Україна», «Комсомольское знамя», одеський «Юг»). Ще одна група часописів — щойно створені згідно з Законом про пресу друковані органи лише рад народних депутатів, без співвласників в особі відповідних партійних комітетів. Або засновані іншими, не партійними, структурами. В Україні цю групу преси представляли такі газети, як, наприклад, «За вільну Україну» у Львові, «Народна газета» та «Контрактова площа» у Києві, ряд новоутворених газет у регіонах.

Виникла якісно нова ситуація — преса поляризувалася у своїх позиціях, і в цьому був якраз вияв плюралізму. У надрах системи компартійних ЗМІ зароджувалась нова, справді демократична національна преса.

Ст. 63

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Бадзьо Юрій. Український вибір. — К.: Смолоскип, 2004.

Здоровега Володимир. Про журналістику і журналістів. — Статті, есе, виступи, діалоги. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. — 140 с

Іваненко В. Українська журналістика як елемент етнічної культури і фактор формування національної свідомості // Етнічна самосвідомість і національна культура. — К., 1991.

Карпенко Віталій. Національна ідея в українській періодиці. — К.: Інститут журналістики, 1999.

Карпенко Віталій. Преса і незалежність України (Практика медіа-політики 1988-1998 pp.). — К.: Нора-Друк, 2003.

Погрібний Анатолій. Поклик дужого чину. — К.: Просвіта, 2004. — 496 с