Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Поляризація української преси




Читайте также:
  1. А) ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини
  2. А) ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини
  3. Історія української журналістики
  4. Історія української журналістики.
  5. Києво-Могилянська академія - центр української політичної думки.
  6. Методологія вивчення української культури
  7. Міф шостий: недержавність української нації
  8. Нові акценти в розвитку освіти в роки незалежності Української держави
  9. Особливості української історії
  10. Періодизація історії української журналістики як наукова проблема

Тим часом українська преса різко поляризувалася. Компартійні газети у переважній своїй більшості підтримали правила гри, продиктовані гекачепістами, та заходи ГКЧП і партійних комітетів, друкували всі їхні документи й матеріли, їм на догоду спотворювали у своїх публікаціях справжню реакцію населення, організовували традиційні «листи трудящих» на підтримку путчистів. Передусім це стосується органів і газет ЦК компартії України: «Радянської України», «Правды Украины», «Робітничої газети», Укрінформу — державного інформаційного агентства України. Саме така позиція констатувалася в офіційній довідці робочої групи, створеної Постійною комісією Верховної ради з питань гласності та засобів масової інформації, «Про діяльність республіканських газет ЦК КПУ у період з 19 по 21 серпня 1991 р.»

«Навіть 22 серпня (день припинення путчу. — В. К.) всі республіканські газети КПУ не наважились визнати дії ДКНС як протизаконні», — зазначалося в довідці і підкреслювалося: «...Діїредакційних колегій у ті дні визначались як такі, що сприяли пропаганді незаконного державного утворення — ДНКС, та й позиція керівника КПУ спонукала до цього»58.

Якась частина видань обрала вичікувальну позицію: відверто і прямо не підтримала путчистів у власних матеріалах, але й не засудила, друкуючи офіційні повідомлення без жодних коментарів і без ставлення до путчу політичних партій та рухів. Сюди можна віднести республіканську газету «Сільські вісті», столичний «Київський вісник», чимало обласних видань.

______________________

58Див.: Хроніка опору. Документи, інші офіційні матеріали, свідчення преси про спробу державного перевороту, вчинену так званим ГКЧП у серпні 1991 року // Упорядник Л. С Танюк. — К.: Вік—Дніпро, 1991. — С 443.

 

Ст. 70

 

У той самий час ціла низка демократичних газет, які і в тих непростих умовах намагалися, використовуючи пом'якшений клімат перестройки, бути об'єктивними і мати незалежну думку, відразу досить чітко заявила свою позицію, правдиво відображаючи дійсність. У Києві це «Комсомольское знамя», «Молода гвардія», «Літературна Україна», «Молодь України», «Контракт»; у Львові — «За Вільну Україну», «Молода Галичина», «Ратуша», в Одесі — «Знамя коммунизма». У ті тривожні дні Україна дослухалася до передач радіо «Свобода» — на відміну від радянських теле- та радіоканалів тут, як завжди, передавалась правдива, не цензурована радянською владою інформація.



«Вечірній Київ», уже широко відомий своїм національно-демократичним налаштуванням, відразу і чітко визначив свою позицію. Вранці 19 серпня відбулися короткочасні збори творчого колективу, які обговорили останні події в країні. Оскільки газета на той час уже стала незалежною від компартії і влади, політичну лінію її визначав журналістський колектив. Рішення було прийняте однозначне: створення ГКЧП розцінювати як державний переворот, правдиво висвітлювати реакцію українського загалу на нього, підтримувати демократичні тенденції у різноманітних їх виявах.

Публікації про перші дні путчу якнайкраще характеризують позиції газет. Це вже після його поразки все стало зрозумілим, а тоді ніхто не знав, чим усе може закінчитися. Тому від журналістів вимагалася ще й неабияка мужність: виступати проти путчистів означало виступати проти компартії, яка ще була при владі і хтозна чим могла обернутися для працівників пера їхня громадянська позиція. Але вже 20 серпня, а коли врахувати газетну технологію, то це фактично напередодні, тобто у день оголошення надзвичайного стану, демократична преса правдиво показувала реакцію населення на ГКЧП. «Молодь України» цього дня подає кореспонденцію зі Львова «Галичина в очікуванні», радіо «Свобода» інформує про барикади, які споруджують патріотичні москвичі для захисту Білого дому, «Вечірній Київ» допитує «з пристрастю» начальника відділу пропаганди й агітації Київського військового округу М. Гусакова: на гострі запитання щодо ситуації у військах він дає обтічні відповіді, і вже з цього читач може зробити висновок, що військові поки що вичікують.



Ст. 71

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 4; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты