Міф дев'ятий: іти до нового союзу

Цей міф покликаний підштовхнути обивателя до думки: оскільки Україні самостійно не вижити, то слід шукати союзника. Треба створювати, наприклад, спільний євразійський простір, іншими словами — своєрідний замінник розваленого Радянського Союзу. Зовсім чужа й не вигідна для нашої держави ідея, оскільки Україна — це європейська держава й географічно (центральна точка Європи — в Закарпатті), і духовно (наша земля — колиска індоєвропейських народів, наш народ завжди тяжів до Європи, а не до Азії).

Ст. 119

Теорія спільного євразійського простору є суто російська і вигідна передусім Росії. Тому ідея спільного євразійського простору рішуче не сприймається українцями, які прагнуть будувати незалежну Україну. Тим більше, що за цим спільним євразійським простором маячить та ж сама Росія.

Оскільки ідею спільного євразійського простору український загал не сприйняв, з'явився інший постулат: створювати Союз слов'янських держав. Він спирається на згадуваний міф про спільну колиску трьох братніх народів. Отже, йдеться про приєднання України до вже закріпленої угодою спілки Білорусі та Росії. У Верховній Раді навіть було створено групу ЗУБР (За Україну, Білорусь, Росію). Але така перспектива більшість українців не влаштовувала і зів'яла, так і не розквітнувши.

Натомість із-поза меж України надійшла інша пропозиція — продуманіша, підступніша та завуалізованіша: чотирьом країнам (Білорусі, Казахстану, Росії й Україні) створити так званий Єдиний економічний простір (ЄЕП). Він передбачає досить глибоку інтеграцію економік цих країн, аж до уніфікації законодавства, проведення єдиної митної політики, переходу на спільну валюту тощо. Щоб не відлякати майбутніх союзників, угода була закамуфльована пунктом про різнорівневу та різношвидкісну інтеграцію, себто кожна із сторін може поетапно, коли вважатиме за потрібне, приєднуватися до єдиного простору.

Угода передбачає створення Єдиного регулюючого наднаціонального органу, рішення якого будуть обов'язковими для виконання країнами-учасницями. Та вся небезпека у тому, що рішення ухвалюватимуться не за допомогою консенсусу з правом вето для кожного учасника, а шляхом «зваженого голосування» в залежності від кількості голосів кожної зі сторін. А кількість цих голосів визначатиметься економічним потенціалом країн. Не важко підрахувати, що Росія, внутрішній валовий продукт (ВВП) якої обчислюється сумою понад 420 млрд дол., матиме 82,6% голосів у наднаціональному регулюючому органі, а Україна з її 48 млрд дол. ВВП — 9,43, Казахстан (28,26 млрд дол.) — 5,6%, Білорусь (12,81 млрд дол.) — 2,47% голосів.

Ст. 120

Як бачимо, Росія за таких умов матиме монопольне право при прийнятті будь-яких рішень. Іншим відводиться роль статистів і виконавців цих рішень. Ну чим не колишній Радянський Союз? Хіба що зі зменшеною кількістю республік. У центрі Єдиного економічного простору, як і за Союзу, — Москва. Як і за Союзу, вона домінуватиме і фактично командуватиме іншими учасниками, які називаються незалежними державами, але економічно (та й політично) будуть підпорядковані Єдиному регулюючому наднаціональному органу, першу скрипку в якому вестиме все вона ж — білокам'яна.