Націоналізм як явище в новітній світовій історії

Націоналізм як філософсько-політична течія став помітним явищем у новітній історії. При виробленні молодими державами власної ідеології його неможливо обминути, як і проігнорувати історичний досвід європейських та інших демократичних країн. Зародившись у Франції, після Великої Французької революції, коли в Європі державні утворення почали переходити на національну основу, націоналізм поширився на всю земну кулю. Власне, саме національно-визвольні рухи в республіках колишнього Радянського Союзу зумовили розпад радянсько-комуністичної імперії й утворення самостійних, незалежних національних держав.

Зрозуміло, що новоутворені державні структури у зв'язку з цим, формуючи власну ідеологію, мусили б передусім враховувати національні інтереси. Там, де рішуче порвали з комуністичною ідеологією і обрали національні орієнтири, наприклад, у прибалтійських країнах, там і успіхи державотворення та життєві стандарти населення на порядок вищі, ніж там, де, не маючи національної ідеології, наприклад, в Білорусі та Україні, продовжують борсатись у морі посткомуністичних реалій, доводячи населення до повного зубожіння.

Ст. 126

Тим часом досвід Європи свідчить, що курс на забезпечення національних інтересів, у поєднанні із загальнолюдськими цінностями та правами людини, є найперспективнішим. Звичайно ж, треба чітко розрізняти націоналізм поневоленого народу, що бореться за свої людські та національні права (саме поневоленим був тривалий час український народ), і націоналізм, що прагне до підкорення інших народів і поневолює їх (таким є націоналізм російський, його ще називають імперським шовінізмом). А від великодержавного шовінізму один крок до людиноненависницького нацизму, який інші нації вважає нижчими, недорозвиненими і підмовляє їм у людських правах та в самому існуванні.

У нашій же країні ще й досі спостерігаються рудименти комуністичної ідеології, коли саме слово «націоналізм» сприймалося у кращому разі щонайменше як лайливий, нерідко як ворожий термін. Тому ще й досі багато хто не розрізняє, де націоналізм, де шовінізм, а де нацизм.

Тільки в роки незалежності націоналізм починає сприйматися так, як і має сприйматися, — як «загальноєвропейський рух, що визволив десятки поневолених і упосліджених націй, що утворив великі національні культури і літератури» (за М. Міхновським). На жаль, не тільки в наш час, а й у минулому «цей рух світла і волі українська інтеліґенція, подурена і запаморочена усякими московськими теоріями, вважала нічого не вартою дурницею на радість москалям і на свою і на народу свого погибіль. Дорогою ціною довелося їй платити за своє духовне рабство»¹⁰³.

____________________

¹⁰³Див.: Микола Міхновський. Націоналізм — всесвітня сила // Націоналізм. Антологія. — К., 2000. — С. 160.

Ст. 127

На прикладі України особливо наявно видно, до чого призводить відсутність державної ідеології, зорієнтованої на реалізацію національної ідеї та національних інтересів. У внутрідержавному житті бачимо економічну стагнацію, розшарування населення на купку надбагатіїв-олігархів та більшість, що їх кинуто за реальну межу бідності, брутальне порушення прав людини, відсутність демократії та свободи слова, ігнорування чинного законодавства. У зовнішній політиці проголошувалася сумнозвісна багатовекторність, згідно з якою було названо добрих півтора десятка «стратегічних партнерів», а насправді — Україна не мала власної чіткої міжнародної політики і шарахалася між Сходом і Заходом, між Москвою та Європою. її лідери на словах проголошували європейський вибір, а на ділі принизливо тягнулися до Росії і всіляко сприяли посиленню її впливу на Україну.

Правовий нігілізм наскрізь пронизав політичну систему держави. Безкарність стимулювала організовану злочинність та корупцію. Зневіра простих громадян у справедливості та законності сіяла песимізм і розчарування в суспільстві. Олігархічні клани в державі, щоб утримати ситуацію під контролем, намагалися сконцентрувати основну владу в одних руках — президента, — дедалі більше штовхаючи країну до авторитарного режиму, від якого недалеко й до тоталітаризму.