Землеустрій

Відповідно до чинного законодавства України землеустрій - являє собою сукупність соціальних, економічних та екологічних заходів, що спрямовані на регулювання земельних відносин і раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил [19, ст. 1].

Правову основу здійснення землеустрою в Україні становить: Земельний кодекс України [3]; Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» [37]; Закон України «Про землеустрій» [19] та інші нормативно-правові акти.

Водночас фахівці звертають увагу на тісний зв'язок між землеустроєм та плануванням в галузі використання та охорони земель.

В чинному законодавстві України та у відповідній літературі зазначається, що метою землеустрою є: забезпечення раціонального використання та охорони земель; створення сприятливого екологічного середовищя; поліпшення природних ландшафтів [3, ст. 182].

Необхідно наголосити, що землеустрій виконує важливу роль в системі правового забезпечення охорони земель. Так за допомогою землеустрою забезпечується:

· надання інформації для правового, екологічного, економічного і містобудівного регулювання земельних відносин на різних рівнях (національному, регіональному, локальному і господарському) шляхом встановлення особливого режиму та умов використання та охорони земель;

· організація території установ, підприємств, організацій за для створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень у використанні та охороні земель категорії несільськогосподарського призначення;

· організацію території сільськогосподарських підприємств, організацій та установ за для створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, посівних площ, удосконалення структури і розміщення земельних угідь системи сівозміни, пасовищезміни, сінокоси;

· встановлення і закріплення меж адміністративно-територіальних утворнь, територій природно-заповідного фонду України та іншого природоохоронного призначення, наприклад оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

· розробка та виконання системи заходів із землеустрою для відновлення та підвищення родючості ґрунтів, збереження природних ландшафтів, захисту земель від ерозії, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації тих деградованих і малопродуктивних земель, що цього потребують запобігання іншим негативним явищам, що спричиняють погіршення стану земель;

· механізми прогнозування, планування і організації раціонального використання та охорони земель на різних рівнях;

· реалізація глобальної державної стратегії щодо використання та охорони земель, вдосконалення сучасних земельних відносин, виконання програм по земельній реформі, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням різних інтересів, наприклад державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування тощо;

· отримання інформації про якість та кількость земель, про їхній стан та інші дані, необхідних для ведення моніторингу земель, державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель [19].

Важливо наголосити на завданнях землеустрою, такими завданнями є:

· виконання державної стратегії щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням відповідних недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів та агросистем;

· інформаційне забезпечення економічного, правового, екологічного і містобудівного регулювання земельних відносин на різних рівнях (національному, регіональному, локальному, господарському) шляхом розробки пропозицій щодо встановлення особливого режиму та відповідних до цього умов використання земель;

· встановлення на визначеній місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, заповідним та рекреаційним режимом, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

· організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

· розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, захисту земель від ерозії, висушення, підтоплення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та попередженню інших негативних явищ, що впливають на якісний стан земель;

· здійснення системи заходів по плануванню, прогнозуванню, організації раціонального використання та охорони земель на різних рівнях (в тому чеслі на національному, регіональному, локальному і господарському);

· організація територій несільськогосподарських підприємств, установ та організацій з метою створення умов для ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель [3, ст. 183].

Слід звернути увагу на такий важливий аспект, як суб'єкти та об'єкти землеустрою. Так, згідно чинного законодавства України, суб'єктами землеустрою є: органи державної влади та місцевого саомврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, відповідно землевласники та землекористувачі. Так, згідно чинного законодавства України об'єктами землеустрою є: вся територія України; територія адміністративно-територіальної (них) одиниць (або їх окремі частин); території землеволодінь та землевикорисань чи окремі земельні ділянки. Враховуючи вище наведене можна згадати про тісний зв'язок між землеустроєм та плануванням. Оскільки як і в плануванні так і в землеустрої однакові і суб'єкти і об'єкти.

Важливо наголосити, що землеустрій може проводитися незалежно від форм власності, таки чином іноді в примусовому порядку, за наявності певних умов. Такий підхід є досить агресивних, але на нашу думку, виправданим, оскільки це дає можливість оперативно впливати на ситуацію, що в свою чергу сприяє більш якісній охороні земель. Такими примусовими підставами є: рішення суду; рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (в випадках коли вони мають таку компетенцію); укладення договорів між юридичними або фізичними особами, відповідно між землевласниками, землекористувачами і розробниками документації із землеустрою [19, ст. 25].

Варто наголосити, що важливу роль в системі землеустрою відіграє «документація із землеустрою». Так, відповідно до Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді атласів, схем, проектів, програм, спеціальних тематичних карт, технічної документації тощо [19, ст. 25]. Слід зазначити, що дана документація має наступну класифікацію:

· схеми землеустрою і їх техніко-економічні обґрунтування, щодо використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

· загальнодержавні й регіональні програми використання та охорони земель;

· спеціальні тематичні карти і атласи про стан земель та їх використання;

· проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, наприклад рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного;

· проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

· проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

· проекти землеустрою по впорядкуванню територій населених пунктів;

· проекти землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

· робочі проекти землеустрою по рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, заболочення, підтоплення, вторинного засолення, зсувів, висушення, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання стану сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

· технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж відповідної земельної ділянки;

· проекти землеустрою, по забезпеченню еколого-економічного обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

· технічна документація із землеустрою по поділу та об'єднанню визначених земельних ділянок;

· технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються різні права, наприклад суборенди чи сервітуту [19, ст. 25].

Необхідно зазначити, що даний перелік не є вичерпним, тому не виключається варіант з існуванням інших документів з землеустрою. Окрім цього необхідно зазначити, що для кожного окремого виду нормативно-технічного документу з землеустрою існує своя визначена форма, та окремий порядок, який її визначає. Враховуючи, що в сучасному світі важлива роль відводиться новітнім технологіям документація з землеустрою може засвідчуватися, як в електронній формі, так і в класичній. Наявність електронної форми документації з землеустрою є безперечно позитивним моментом, оскільки це є іноваційно.

Відповідно до законодавства документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. В свою чергу замовником документації з землеустрою є її субєкти, тобто органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником [19, ст. 29].

Водночас не можна не відзначити наявність цілого ряду все ще невирішених проблем у галузі вітчизняного землеустрою.

Так, В. Чопенко звертає увагу на те, що, згідно з ст. 184 Земельного кодексу України, землеустрій передбачає «розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель». Закон України «Про охорону земель» доручав розробити Кабінету Міністрів, законопроект «Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель». Одночасно з нею уряд у липні 2004 р. подав на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про національну програму охорони родючості ґрунтів». Але, оскільки обидва документи не були узгоджені між собою, розробникам запропонували об'єднати їх у один законопроект. Потім були парламентські слухання, які мали назву «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні», у рекомендаціях даних слухань чітко визначено термін подання такої програми — до січня 2006 р. Однак її так і не подали і в результаті ця спроба заповнити законодавчу нішу виявилася невдалою [107].

Аналогічна доля спіткала і «Державну цільову програму розвитку земельних відносин до 2020 р.», концепцію якої схвалив Кабмін ще 17 червня 2009 р. За Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 р. уряд мав її розробити та затвердити у шестимісячний строк. Цей термін збіг ще у лютому 2012 р. [107].

Можна звернути увагу і на те, що за десять років функціонування закону про землеустрій із приблизно 50 стандартів спромоглися розробити лише три. Причина цього у відсутності загальнодержавної програми і бюджетних коштів на розробку технічної документації [107].

Але слід відзначити і позитивні зрушення в даній галузі, так наприклад, за останні два роки Україні вдалося запустити електронний кадастр, ліквідувати земельні комісії, кардинально спростивши процес узгодження проектів відведення, запровадити відповідальність чиновників за порушення строків узгодження землевпорядної документації. Ми відмовилися від моделі дорогого і довгого розмежування земель за бюджетні кошти, замінивши її моделлю їх безкоштовного розмежування в силу закону, законодавчо розблокували проведення земельних торгів тощо. Серед найближчих завдань, які ставить перед собою Держземагентство - упорядкування видів та змісту землевпорядної документації, скасування плати за державну реєстрацію земельних ділянок, заміна обов'язковості розробки проектів із сівозмін на просту декларацію аграріїв про їх дотримання [105].