Перегляд судових рішень та ухвал у зв’язку з нововиявленими обставинами

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження у цивільному судочинстві, котрий, як і апеляційне та касаційне провадження чи перегляд судових рішень Верховним Судом України, спрямований на захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави. На відміну від підстави перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду, про який йдеться, і не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї і, отже, не могли надати суду відповідні дані. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Як самостійний вид перевірки судових рішень провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами характеризується власними специфічними рисами: підставами перегляду, порядком і наслідками перевірки тощо. Питання перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами врегульовані гл. 4 розд. V ЦПК.

Відповідно до ч.2 ст.361 ЦПК підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Під істотними обставинами варто розуміти юридичні факти, що входять до складу підстав позову і заперечень проти позову, а також будь-які інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Якби ці факти були відомі суду в момент розгляду справи, то суд повинен був би винести інше за своїм змістом рішення. У тому випадку, коли суд міг встановити необхідні для справи обставини, але не зробив цього, винесене по даній справі рішення або ухвала можуть бути

переглянуті в апеляційному порядку, а не у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від зазначених обставин варто відрізняти так звані нові та обставини, що змінилися. Новими є такі обставини, які не існували в момент розгляду справи судом і з'явилися після винесення судового рішення або ухвали. Обставини, що змінилися, — це юридичні факти, покладені в основу рішення і ухвали, але які згодом змінилися. Зміна обставин, на яких засноване судове рішення, а також поява нових обставин у справі може служити лише підставою для пред'явлення самостійного позову, але не для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від нововиявлених обставин варто відрізняти докази, виявлені після вирішення справи судом. Обставини, що існували і були відомі сторонам на момент вирішення справи, не можуть бути підставою до перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Недоброякісність доказів і засобів доказування повинні бути встановлені вироком суду, який вступив у законну силу. Однак одного факту недоброякісності доказового матеріалу недостатньо для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Справа може бути переглянута тільки в тому випадку, якщо суд переконається, що в її основу покладені саме ті юридичні факти, які встановлені за допомогою доказів, визнаних вироком суду недоброякісними. Тому не буде основою для перегляду справи за нововиявленими обставинами засвідчений вироком суду факт

недоброякісності того або іншого доказового матеріалу, якщо юридичні факти, покладені в основу судового рішення, підтверджуються іншими, цілком доброякісними доказами.

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.

Варто пам'ятати про роз'яснення, дані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 13.02.2012 р. Відповідно до цих роз'яснень шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності суду, відшкодовується у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Деколи у зв'язку з обов'язковістю актів правосуддя вирішення спору ґрунтується на рішенні, ухвалі чи постанові суду, винесеними в іншій справі. Так, наприклад, при розгляді регресного позову власника джерела підвищеної небезпеки до водія автомобіля про компенсацію шкоди, нанесеної транспортною аварією, суд не встановлює знову обставини нещасного випадку, а виходить з рішення, що було винесено при розгляді справи за позовом потерпілого до власника джерела підвищеної небезпеки, у якій водій брав участь як третя особа на стороні відповідача. У даному і подібних випадках скасування першого рішення буде позбавляти наступне рішення його основи і обумовить необхідність перегляду справи по регресному позову за нововиявленими обставинами.

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Своєрідність нововиявлених обставин, передбачених п.3 ст.361 ЦПК, полягає в тому, що подібного роду обставини виникають після винесення судом рішення і набрання ним законної сили. Зазначене рішення повинне бути скасоване компетентним органом у порядку, передбаченому законом. Тому для перегляду рішення на цій підставі суд повинен мати у

своєму розпорядженні відповідну постанову суду, що підтверджує факт скасування постанови суду, і переконатися в тому, що скасована постанова суду дійсно була покладена в основу рішення суду по даній справі через преюдиціальний характер встановлених судом фактів.

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

У відповідності зі ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у випадку якщо закони, інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим або їх окремі

положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються недіючими і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.