ІВАН СЕМИВОЛОС

Семиволос Іван Терентійович народився 28 жовтня 1909 р. у с. Квітки на Корсунщині в сім’ї шофера. Трудову діяльність розпочав на Корсунському фарбозаводі помічником слюсаря, затим працював на Київській кінофабриці, згодом — асистентом сценарної майстерні. Шістнадцятирічним юнаком вступив до комсомолу.
Друкуватися почав 1929 р. в «Молодому більшовику», «Молодняку», «Літературній газеті», «Комсомольці України», «Глобусі». У 1934 р. видрукувана перша збірка поезій Івана Семиволоса «Мій призов», яка була схвально оцінена і читачами, і критикою. Вірші молодого поета привертали до себе увагу темою натхненної праці, бадьорим духом й оптимістичним світовідчуванням.
У 1931 —1932 рр. Іван Семиволос працював у літературно-художньому журналі «Темпи», що виходив на будівництві Дніпрогесу, а в 1933—1934 рр. був літературним консультантом кабінету молодого автора при видавництві «Український робітник» (м. Харків). Належав до літературної організації «Молодняк».
11 червня 1937 р. оперуповноважена IV відділу УДБ НКВС УРСР Гольдман, розглянувши матеріали обвинувачення Семиволоса І. Т., «знаходить», що «...він є учасником української націоналістичної фашистської терористичної організації», а тому «перебування його на волі може позначитися на ході ведення слідства...».
16 липня 1937 р. Івана Семиволоса заарештували. Невдовзі його справу передали на розгляд Особливої наради при наркомі внутрішніх справ СРСР, яка 4 листопада 1937 р. ухвалила: «Семиволоса 1. Т. за контрреволюційну діяльність ув’язнити у виправний трудовий табір строком на вісім років...» Та одного березневого дня 1939 р. в ЦК ВКП(б) невідомо яким чином потрапив лист Семиволоса на ім’я Сталіна, в якому в’язень категорично заперечує свою провину, вказує, що протокол зізнання підписаний ним внаслідок ведення слідства протизаконними методами.
Архівно-слідча справа на засудженого була повернута на дослідування.
27 березня 1941 р. заступник начальника III відділення II відділу III управління НКВС УРСР сержант Держбезпеки Кобушко написав висновок, в якому вважав за доцільне порушити клопотання перед Особливою нарадою при НКВС СРСР про перегляд рішення щодо Семиволоса І. Т. від 4 листопада 1937 р. і зменшення йому строку покарання з 8 до 4 років.
Тим часом із Каргопольського табору НКВС, за підписом начальника управління капітана Держбезпеки Коробіцина, надходить ще одне клопотання: Іванові Семиволосу за зразкову працю на виробництві, хорошу поведінку в побуті зменшити строк покарання на один рік. До клопотання додавався табель виробітку норм за другий квартал 1942 р.— в середньому 191 %!
4 листопада 1942 р. Особлива нарада пішла назустріч табірному начальству і зменшила Семиволосу строк покарання на один рік.
Восени 1944 р. письменник мав вийти на волю. Та 17 грудня 1943 р. в одному з лікпунктів Каргопольтабу було складено акт про те, що цього дня о З год. 40 хв. Семиволос І. Т. від серцевого безсилля, при відкритій формі туберкульозу легень і пелагрі помер.
15 лютого 1958 р. Спілка письменників України звернулася до прокуратури Київського військового округу з клопотанням розглянути питання про реабілітацію Івана Семиволоса.
11 березня 1958 р. Військовий трибунал КВО ухвалив: «...постанову Особливої наради при НКВС СРСР від 4 листопада 1937 р. щодо Семиволоса І. Т. скасувати і справу щодо нього... припинити за відсутністю в його діях складу злочину».
Іван Семиволос реабілітований посмертно.