Штучне освітлення

Його поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Штучне освітлення має дві системи:

— загальне, при якому світильники розташовані у верхній зоні приміщення рівномірно або пристосовані до розміщення обладнання (загальне локалізоване);

— комбіноване, при якому одночасно працюють дві групи світильників: загального освітлення у системі комбінованого освітлення і місцевого освітлення, яке розташоване поряд над робочим місцем або безпосередньо на ньому, посилають світловий потік на робочу поверхню (вони забезпечують освітлення тільки робочих місць і практично не освітлюють поверхні, що розташовані поруч).

Специфічною причиною для локалізації окремих світильників загального освітлення у виробничих приміщеннях може служити необхідність забезпечення на деяких робочих місцях освітленості у заданій площині, що відрізняється від горизонтальної, напри­клад, вертикальній.

Зі збільшенням точності зорових робіт значення освітленості, яка нормується для них, збільшується, і тоді виникає необхідність розташування частини світильників поблизу об'єкта роботи. За наявності світильників тільки загального освітлення неможливо забезпечити необхідну направленість падіння світлового потоку на невеликий об'єкт, створити необхідне розподілення яскравостіна робочі поверхні або висвітлити внутрішню порожнину виробу; дуже важко боротися з відбитою блискавичністю, яка виникає при роботі із дзеркальними поверхнями.

Таким чином потреба у забезпеченні певної якості освітлення при одночасному підвищенні її економічності в цілому призво­дить до необхідності застосування комбінованого освітлення.

За допомогою загального освітлення у системі комбінованого створюється зазвичай не менше 10 % нормованої освітленості, чого достатньо для світлового оформлення інтер'єра в цілому і запобі­гання різких перепадів яскравості у полі зору. Застосування од­ного місцевого освітлення (без загального в системі комбіновано­го) категорично заборонене.

Для умов будівництва найкраще підходять системи комбінова­ного освітлення. Освітлення відкритих територій здійснюється світильниками або прожекторами. При освітленні світильника­ми необхідна менша потужність, знижується освітленість, вини­кають відносно невеликі тіні. Застосування прожекторних уста­новок дозволяє освітити робочі місця з пересувним характером діяльності, при цьому значно спрощується технічне обслугову­вання.

Місцеві джерела освітлення на будівельному майданчику вста­новлюють на будинках, конструкціях, мачтах, машинах, кранах та інших високих місцях. Для всіх будівельних майданчиків та ділянок робіт при загальному рівномірному освітленні, незалеж­но від джерел світла, освітленість має бути не меншою за 2 лк.

Загальні вимоги до електроосвітлення зводяться до створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами стосовно роду і точності роботи, яка виконується; застосування освітлю­вальної арматури, що відповідає призначенню умов навколишньо­го середовища, і такої, що забезпечує захист від дії джерел світла; виконання електричної частини освітлювальних установок та електромережі для їх живлення таким, яке виключає можливість електричних травм.

Мережі живлення та розділення зовнішнього освітлення ви­конуються повітряним або кабельним способами. Всі системи зовнішнього освітлення будівельного майданчика повинні мати централізоване дистанційне управління. Доцільно застосовувати фоторелейні пристрої, які вмикають і вимикають електричне ос­вітлення залежно від природної освітленості.

Типи світильників повинні відповідати умовам довкілля. Для електричного освітлення місць проведення зовнішніх будівель­но-монтажних робіт необхідно застосовувати лампи розжарюван­ня, газорозрядні та ксенонові.

Для загального рівномірного освітлення будівельних майданчи­ків при їхній ширині до 20 м застосовуються світильники з лам­пами розжарювання; при ширині майданчика 20—150 м — з лам­пами типу ДРЛ; при ширині майданчика 150—300 м — з лампа­ми розжарювання; при ширині майданчика більше 300 м, при установленні світильників на висоті 5 м і більше — з ксенонови­ми лампами, що мають коефіцієнт підсилення сили світла не мен­ше 10 — вище 300 м.

Для місцевого освітлення доцільно застосовувати прожекторні установки з лампами розжарювання та освітлювальні прилади з лампами типу ДРЛ за можливості їх встановлення на відстані не більше за 15 м від місця проведення робіт.

Застосування відкритих ламп розжарювання є небезпечним, тому їх застосовують з додатковою арматурою (розсіювачі, затінювачі тощо), яка захищає очі працюючих від надлишкової яскравості джерела світла, утворюючи захисний кут.

Висота підвішування світильників загального призначення над робочим майданчиком або на відкритих просторах залежить від потужності лампи, типу світильників, прозорості колби лампи, наявності відбивачів тощо. Висота встановлення прожектора над рівнем землі — від 4,5 до 27 м.

Електричні світильники загального освітлення за умовами електричної безпеки дозволено підвішувати над робочим місцем на висоті не менше ніж 2,5 м від землі або підлоги. У випадку необхідності підвішення світильників на висоті менше ніж 2,5 м над землею (підлогою) повинна бути виключена можливість ви­падкового дотику до їх струмоведучих частин або необхідно за­стосовувати напругу не вищу за 42 В. Усі підйомні механізми і бу­дівельні машини мають бути оснащені освітлювальними установ­ками для освітлення зони робіт.

Світильники приєднують до мережі шланговим проводом або ізольованим проводом, заключеним у ґумовий шланг, і розміщу­ють на надійних опорах так, аби нижня точка проводу знаходи­лася на висоті не менше 2,5 м над робочим місцем; 3,5 м — над проходами і 6 м — над проїздами. На висоті меншій ніж 2,5 м від землі, підлоги або настилу електричні проводи мають бути заключені у труби або короби. Зовнішнє освітлення повинно керувати­ся незалежно від внутрішнього.

При проектуванні загального освітлення в зоні робочих місць відношення максимальної освітленості до мінімальної не повин­но перевищувати:

для робіт І—III розрядів при люмінесцентних лампах — 1,5;

при інших джерелах світла — 2;

для робіт IV—VII розрядів — відповідно, 1,8 і 3.

Для живлення освітлювальних приладів застосовують напру­гу не більш 220 В при загальному освітленні: не більш 42 В — при місцевому освітленні стаціонарними світильниками, встанов­леними на доступній для дотику висоті; не більш 12 В — для руч­них переносних світильників.

Розрахунок освітлення будівельного майданчика проводять за інструкцією із проектування електричного освітлення будівель­них майданчиків.

Для забезпечення нормальних умов експлуатації механізмів і приладів усередині кабін і машинних відділень освітленість по­винна бути не меншою ніж 50 лк. Для запобігання осліплення за­стосовують світильники розсіяного світла. Величина освітленості приладів і вказників має бути в межах 0,3—1,1 м.

Індивідуальне освітлення передбачають для кожного приладу шляхом розміщення малогабаритного світильника за його панел­лю. Освітленість шкали приладу повинна плавно регулюватися до повного вимкнення.

Аварійне освітлення встановлюють при бетонуванні особливо відповідальних конструкцій у випадку, коли за вимогами техно­логії перерва в укладанні бетону недопустима.

При аварійному освітленні мінімальна освітленість території підприємств повинна бути не меншою за 5 % нормованого робочого освітлення, але не меншою за 2 лк усередині будинків і за 1 лк для території підприємств.

Освітленість від аварійного освітлення на ділянках бетонуван­ня несучих і огороджувальних залізобетонних конструкцій повин­на бути не меншою за 3 лк, а на ділянках бетонування мостів — 1 лк. Аварійне освітлення для евакуації людей зі споруд, які бу­дуються, повинно забезпечувати на місцях основних проходів, підйомів і спусків усередині будов освітленість не меншу за 0,5 лк. Аварійне зовнішнє освітлення для евакуації людей повинно забезпечувати на місцях основних підйомів, спусків та проходів освітленість не меншу за 0,2 лк.

До мереж аварійного освітлення не допускається підключення будь-яких інших споживачів електроенергії. У випадку техніч­ної нецілеспрямованості пристрою чи неможливості мережі ава­рійного освітлення повинні бути передбачені інвентарні переносні електричні ліхтарі.

Живлення евакуаційного освітлення повинно здійснюватися від мережі, незалежної від мережі робочого освітлення.

Застосування спеціальної мережі аварійного освітлення не обо­в'язкове:

— якщо дільницю будівельного майданчика освітлюють не менше ніж три групи прожекторів, які живляться від роздільних освітлювальних щитів;

— за наявності, крім загального прожекторного, місцевого освітлення, підключеного до іншого джерела живлення.

У темну пору доби, коли необхідна охорона будівельного май­данчика або дільниці виконання робіт, необхідно виділити части­ну світильників робочого освітлення для використання в якості охоронного.

Охоронне освітлення повинне передбачатися вздовж кордонів територій, що охороняються у нічний час. Освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині та на рівні 0,5 м від землі.

Вибір світильників проводиться з урахуванням таких чинни­ків:

— безпеки, довготривалості і стабільності світлотехнічних характеристик у конкретному середовищі;

— енергетичної економічності;

— якості освітлення;

— зручності обслуговування;

— зовнішнього вигляду і вартості.

Відстань між світильниками та їх найвигідніше розташування визначається співвідношенням:

де І — відстань між світильниками, м;

h — висота підвішування світильни­ка, м;

Найвигідніше розташування світильників, з урахуванням світлорозподілу, може бути визначене з таблиць із довідників. Прак­тично відстань між світильниками приймають L = 1,5...2 h.

Необхідність охоронного освітлення визначається організація­ми, які ведуть будівництво й охорону територій. Охоронне освіт­лення повинно мати самостійне управління та живлення.

Евакуаційне освітлення передбачається за умов:

— якщо в приміщенні одночасно перебуває 100і більше осіб;

— у виробничих приміщеннях, де в період вимкнення робочого освітлення можливе травмування людей;

— основними проходами, сходами виробничих приміщень за кількості евакуйованих більше 50 осіб. Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати на підлозі землі в приміщеннях не менше 0,5 лк; на відкритих територіях — 0,2 лк.

Мінімальна освітленість при будівельно-монтажних роботах регламентується СН 81-70.

Прожекторне освітлення на будівельному майданчику застосовується у тих випадках, коли не можна раціонально розмістити світильники або їхнє встановлення неможливе (під час виконання земляних робіт, великих обсягів бетонних робіт тощо). Прожектори встановлюють на стовпах, металевих стовпах, будинках або інженерних спорудах.

Заборонено встановлювати прожектори на пересувних інвентарних санітарно-побутових приміщеннях (за умовами пожежної безпеки).

Освітлювальні прилади, які встановлюються на щоглах, повин­ні мати пристрої, що виключають можливість їх розкачування на вітрі. При розташуванні світильників на кранах або інших висо­ких конструкціях повинні бути передбачені майданчики із їхньо­го обслуговування для запобігання ураження електричним стру­мом і падіння працівників.

Для освітлення робочих місць при проведенні земляних і бе­тонних робіт рекомендується застосовувати пересувні прожекторні установки або щогли із світильниками (рис. 2); кам'яних ро­біт — щогли із світильників (рис. 3) або скопічні освітлювальні щогли з висувною трубою і кронштейном, на якому закріплюють 4—6 плафонів. Стойки встановлюють на стіну споруди, що бу­дується, віконний пройом або перекриття. Закріплюють їх на стіні за допомогою двох гвинтів. Будівельний майданчик і робочі місця

Рис. 2. Стойка-світильник: 1 — струбцина; 2 — труба з зажимом; 3 — щогла; 4 — світильник

монтажників можна освітлювати за допомогою металевих прожекторних мачт, які встановлюють краном, перевозять без розбирання і у випадку необхідності легко демонтують.

При будівництві багатоповерхових промислових споруд для освітлення робочих місць застосовують прожекторні установки. їх встановлюють на перекритті для освітлення робочої зони.

Для освітлення монтажних горизонтів при будівництві багато-панельних будов застосовують телескопічні прожекторні вишки.

Розрахунок прожекторної установки зводиться до визначення кількості прожекторів для створення нормативної освітленості; вибору місць і схеми установлення прожекторних щогл і прожек­торів; визначення висоти установлення прожекторів над освітлю­ваною поверхнею; оцінки кутів нахилу прожекторів у вертикаль­ній і розвороту в горизонтальній площинах.

Розрахунок проводиться на основі нормованої освітленості у горизонтальній площині.

Рис. 3. Схема інвентарного переносного світильника:

1 — ввідна коробка; 2,6 — ґвинти; 3,9 — щогли; 4 — поперечи­на; 5 — хомут; 7 — втулка; 8 — світильник; 10 — дріт

Орієнтовна кількість прожекторів п, яку необхідно встанови­ти для створення на площі S необхідної освітленості, визначаєть­ся таким чином:

1. Визначається рекомендована величина освітленості:

2. Визначається орієнтовна кількість прожекторів:

де к_а— коефіцієнт запасу, приймається за табл. 1; Е_н — нормована освітленість, лк.

де т — коефіцієнт, який враховує світлову віддачу джерела світла, ККД про­жекторів і коефіцієнт використання світлового потоку (приймають за табли­цею СНіПу ІІ-4-79);

Р_л — потужність ламп, які застосовуються у прийнятому типі прожекторів (за паспортом);

Е_р — розрахункова освітленість, лк.

Усі коефіцієнти подані для умов очищення світильників два рази на рік.

Для будівельного майданчика рекомендується дві схеми роз­ташування освітлювальних приладів:

— прямокутне розташування щогл:

— шахматне розташування щогл:

де х— кут між оптичними осями, град; — кут охоплення, град; а — ширина майданчика, який освітлюється, м; Ь — відстань між щоглами, м.

Щогли мають бути обладнані заземлюючими пристроями, згідно з Інструкцією із проектування блискавкозахисту будинків і споруд.

Для освітлення бункерів, резервуарів, судин та інших внутріш­ніх просторів застосовуються переносні світильники з захисною металевою сіткою і з ізольованою рукояткою. Для переносних світильників в умовах будівництва напруга не повинна переви­щувати 42(36) В, а в особливо небезпечних місцях (сирі дільниці, траншеї, шахти, колодязі, металеві резервуари, котли тощо) — не вище 12 В.

Заборонено застосовувати стаціонарні світильники в якості ручних переносних ламп.

Для розрахунку штучного освітлення застосовують три мето­ди: точковий, метод використання світлового потоку, метод роз­рахунку за питомою потужністю.

Живлення світильників загального освітлення проводиться на­пругою не вищою за 220 В. У приміщеннях без підвищеної небез­пеки вказана напруга допускається для всіх стаціонарних світиль­ників, незалежно від висоти їх встановлення.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небез­печних висота встановлення світильників над підлогою повинна бути не меншою за 2,5 м; для встановлення на меншій висоті за­стосовуються світильники, конструкція яких вимагає доступ до лампи без спеціальних пристосувань або використовується напру­га не більша за 12 В.

При встановленні приладів загального освітлення поза при­міщеннями на висоті меншій за 3 м та в приміщеннях з підвище­ною небезпекою на висоті меншій за 2,5 м джерела світла огоро­джують для запобігання раптового дотику до них або застосову­ють освітлювальні прилади на напругу до 42 В. При цьому проводи" у місці введення в арматуру повинні бути захищені від натягу­вання і перетирання. Для місцевого освітлення застосовують ос­вітлювальні прилади на напругу 42 В з арматурою, яка виключає можливість дотику до цоколя лампи. Допускається використан­ня ручних переносних електроламп тільки заводського виготов­лення, тому що їх конструкція виключає можливість дотику до струмоведучих частин. Лампа повинна бути захищена сіткою, а в особливо небезпечних, запилених та інших приміщеннях — додатковим скляним ковпаком. У приміщеннях з підвищеною не­безпекою можна застосовувати лампи на напругу не вищу за 42 В, а в особливо небезпечних приміщеннях та поза ними — не вищу за 12 В. Живлення світильників з лампами напругою до 42 В від­бувається тільки від понижуючих трансформаторів. Застосовува­ти автотрансформатори, дросельні котушки і реостати для пони­ження напруги заборонено.

Освітлювальні установлення на будівельних майданчиках огля­даються не рідше одного разу на тиждень, а стаціонарні у закритих приміщеннях — не рідше одного разу на місяць. При зовнішньому огляді перевіряють: стан електромережі, кріплення проводів, відстань між проводами і конструкціями споруд, стан заземлюю­чих мереж, запобіжників, вимикачів тощо.

Питання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Які види освітлення застосовують у виробничих умовах?

2. Які види робочого освітлення Ви знаєте?

3. Для чого застосовується загальне освітлення?

4. Для чого застосовується місцеве освітлення?

5. Що розуміють під природним освітленням?

6. Як поділяють штучне освітлення?

7. Які дві системи має штучне освітлення?

8. Де передбачається охоронне освітлення?