Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Захист від їх впливу




Читайте также:
  1. Quot;Підручні" засоби захисту інформації
  2. Аудит впливу енергетичних об'єктів на навколишнє природне середовище.
  3. Видатки бюджетів на соціальний захист
  4. Виконання вправ на розвиток уміння виразного мовлення як засобу педагогічного впливу
  5. Вимоги до системи пожежного захисту
  6. ВЛАДА, ВПЛИВ, ЛІДЕРСТВО. ФОРМИ ВЛАДИ І ВПЛИВУ. ЛІДЕРСТВО: СТИЛЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ. СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА. ПСИХОДІАГНОСТИКА.
  7. Групи інформації з точки зору засобів масового впливу
  8. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
  9. Загальні заходи та засоби нормалізації мікро­клімату та теплозахисту
  10. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИКОНАННЮ, ОФОРМЛЕННЮ ТА ЗАХИСТУ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

План:

1. Вібрація

2. Шум

3. Ультразвуки

4. Інфразвуки

ЗАХИСТ ВІД ШУМУ І ВІБРАЦІЙ

Більшість виробничих процесів у сільському господарстві супроводжується дією на працюючих шуму, що виникає при роботі машин, енергетичних установок, приводів тощо.

Шум — сукупність звуків різної інтенсивності і частоти, що виникають- внаслідок коливальних процесів і безладно змінюються протягом часу. Джерелом шуму може бути тіло, що коливається. Будь-які механічні коливання у діапазоні частот 20—20000 Ги. сприймаються органом слуху людини як звук. Коливання з частотою менше 20 Гц породжують інфразвук, а понад 20 000 Гц — ультразвук. Ці коливання не сприймаються органами слуху людини, але спричиняють біологічну дію на організм.

Звукові хвилі здатні поширюватися лише у пружному середовищі, яким є тверді тіла (метали, будівельні матеріали), рідини і гази. Шум, що розповсюджується у твердих тілах, одержав, назву структурного, а у повітрі — повітряного.

Спрощено процес виникнення повітряного звуку механічного походження можна продемонструвати за допомогою коливання пружного стержня (рис. 49). Якщо один кінець стержня закріпити, а інший відхилити від положення рівноваги відпустити, то він почне коливатись. Коливання стержня примусять змішуватись частинки повітря, що прилягають до стержня. Під дією пружних сил зміщені частинки будуть знову повертатись у своє початкове-положення. Так виникають зони згущення і розрідження повітря з різними значеннями тиску. Завдяки пружності повітря зони згущення І розрідження з певною швидкістю будуть розходитися у вигляді звукових хвиль. При досягненні органу слуху людини ці хвилі викличуть коливання (вушної) барабанної перетинки. Ці коливання сприймаються слуховим апаратом, передаються в слухові центри головного мозку і створюють відчуття звуку.

Будь-який звук характеризується частотою коливань Д Інтенсивністю і звуковим тиском Р. Частина простору, в якому поширюються звукові хвилі, називається звуковим полем.

У результаті коливань тіла та його дії на пружне середовище (повітря) у ньому почергово виникають хвилі з тиском вищим і нижчим від атмосферного. Завдяки пружності повітря, зони згущення і розрідження послідовно розповсюджуються з певною швидкістю від місця збудження.



Додатковий тиск, що виникає в повітряному середовищі від звукових хвиль, називають звуковим тиском Р.

Миттєва швидкість розповсюдження звукової хвилі в повітряному середовищі залежить від миттєвого звукового тиску І акустичного опору середовища:

V = Р/рС,

де р — густина середовища, кг/м3, с — швидкість звуку в даному середовищі, м/с.

Інтенсивність звуку / визначається за середнім значенням звукової енергії, що проходить за одиницю часу через одиницю площі (поверхні), перпендикулярної до напрямку поширення звуку:

/ = Рг -.= РУрс,

де / — Інтенсивність звуку, Вт/м2; о — миттєва швидкість коливань, м/с; с — швидкість звуку в даному середовищі, м/с.

Шум, як правило, є поєднанням звуків різної частоти й інтенсивності і може розглядатися як сума гармонійних коливань. Розкладення шуму на гармонійні складові називається спектральним аналізом (рис. 50).

За спектром шуму можна визначати рівні звукового тиску на певних частотах, що необхідно при розробці заходів для зниження шуму. На практиці спектри шумів будують згідно із результатами тшмірюнань звукового тиску за допомогою шумоміра і аналізатора спектра. Залежно від шуму спектр може бути дискретним (рис. 50, г), суцільним (рис. 50, д) і змішаним (рис. 50, є). Якщо суцільний спектр шуму складений з однакових амплітуд у широкому полі частот, то такий шум називають білим. При дослідженні виробничого шуму спектри розміщують в октавних смугах частот.



Октава — Інтервал частот, в якому вища частота [2 удвічі більша від

НИЖЧОЇ [і.

На практиці користуються значеннями середньогеометричних частот кожної октави, які визначають за формулою:

У діапазоні частот 16—20 000 Гц середньогеометричними частотами відповідних октав є: 31,5, 63, 125, 250, 100, 1000, 2000, 4000, 8000, 16 000 Гц.

Сприйняття звуків органами слуху людини обмежується не тільки частотним діапазоном (16—20000 Гц), але і силою, або звуковим тиском Слухове сприйняття на всьому частотному діапазоні обмежене також нижніми і верхніми межами сили звуку (звукового тиску).

Мінімальні і максимальні звукові тиски, шо сприймаються як звук, називають пороговими. Нижня межа, де сила звуку сприймається органами слуху, називається порогом чутності, а верхня, де сила звуку викликає больові відчуття органів слуху,— больовим порогом (рис. 51). Нижче від порогу чутності на всіх частотах орган слуху не сприймає ніяких звуків, а вите від больового порогу відчувається лише біль.

За частотою шуми поділяють на низькочастотні — до 380 Гц, середньочастотні — від 380 до 800 Гц і високочастотні — понад 800 Гц.

У звуків частотою 1000—5000 Гц на порозі чутності інтенсивність звуку становить 10*10Вт/м2, а на порозі больового відчуття 102 Вт/м2 Це свідчить про те, що рівень інтенсивності звуку на порозі больового відчуття перевищує рівень звуку на порозі чутності у \0и разів. У зв'язку з цим для оцінки шуму зручно вимірювати не абсолютне значення інтенсивності, а відносний її рівень у логарифмічних одиницях. При цьому збільшення будь-якої інтенсивності звуку в 10 разів відповідає приросту відчуття інтенсивності звуку на 1 одиницю, яку прийнято називати бел:

Рівень інтенсивності в децибелах (дБ) можна визначити за формулою:

Де, Р — середньоквадратична величина звукового тиску, Па.

В однородному повітряному середовищі звук розповсюджується без викривлень з постійною швидкістю. На практиці середовище, в якому розповсюджується звук, не завжди однорідне Тому необхідно враховувати такі явища, як переломлення, розсіювання відбиття і поглинання. Вивчення їх має важливе значення у розробці заходів для зниження рівнів шуму.

Якщо звукова хвиля, з певною швидкістю проходячи у певному середовищі під кутом С1, потрапляє на інше середовище то внаслідок переломлення вона в цьому середовищі буде рухатись уже під кутом Сз (рис. 52). Якщо звукова хвиля, попадаючи на перешкоду, розсіюється, то перешкода мала, а якщо відбивається то перешкода велика. Звукові хвилі, падаючи на велику перешкоду відбиваються подібно відбиттю світла. При цьому амплітуда відбитої хвилі відрізняється від амплітуди падаючої. Так само відрізняється енергія відбитої хвилі Яв від енергії падаючої Еп. Відношення амплітуд (енергій) називають коефіцієнтом відбиття:

Практично коефіцієнт відбиття завжди менший одиниці. Добре відбивають звукові хвилі скло, бетон, залізо.

Здатність матеріалів (конструкцій) поглинати звукову енергію характеризується коефіцієнтом звукопоглинання а, який визначають з відношення звукової енергії, поглиненої матеріалом £пг, до падаючої Еп:

Ефект звукопоглинання грунтується на здатності різних матеріалів розсіювати енергію звукових хвиль. При цьому звукові хвилі, падаючи на поглинаючу перешкоду, виготовлену з пористого матеріалу, призводять до коливального руху повітря у вузьких порах. Повітря, звужуючись, перетворює звукову енергію в теплову, яка розсіюється в навколишньому середовищі. Добре поглинають звук фібролітові плити, скловолокно, мінеральна вата, по-ліуретан, пористий полівінілхлорид та інші. При конкретних інженерних рішеннях за рахунок поглинання шуму можна знизити загальний рівень до 8 дБА, а в окремих октавних смугах 12— 15 дБ.

Важливим способом боротьби із шумами на виробництві є звукоізоляція.

Звукоізоляція — властивість елемента конструкції будівлі (машини) протидіяти передачі падаючої на неї звукової енергії. Зву-коізолюючі властивості захисного пристрою визначають коефіцієнтом звукопровідності т:

де Епр — енергія звукової хвилі, що пройшла перешкоду; Еа — енергія падаючої звукової хвилі.

На підставі закону збереження енергії можна записати:


Для ефективного зниження шуму встановлюють перешкоди у вигляді стін, кожухів, кабін (рис. 53).

Звукоізолююча здатність однородної перегородки може бути обчислена за формулою:


де G — маса 1(м. кв.) огородження, кг; f — частота, Гц.

В Інженерній практиці Іноді виникає необхідність визначати рівень шуму у міру віддалення від джерела (рис. 54). При цьому користуються положенням, що на відкритому повітрі і у великих приміщеннях зниження звукового тиску обернено пропорційне квадрату віддалі від джерела шуму:

де L1 — рівень звукового тиску на віддалі r1 від джерела; г2— відстань від джерела, на якій визначають рівень звукового тиску. Якщо у виробничому приміщенні знаходиться «джерел шуму з однаковим рівнем звукового тиску, то сумарний рівень звукового тиску можна розраховувати за формулою:

де L1 — рівень шуму одного джерела; n — кількість джерел.

При одночасній дії кількох джерел шуму, але з різними рівнями звукового тиску, загальний рівень у конкретній точці визначають шляхом складення їх інтенсивності, а не рівнів:

де L1, L2, …, Ln — рівні звукового тиску або рівні інтенсивності в певній точці окремих джерел.

Орган слуху людини неоднаково сприймає звуки різних частот: малі — як менш гучні, порівняно з високими тієї ж інтенсивності. Тому суб'єктивне відчуття гучності шуму оцінюється рівнем гучності, який відраховується від умовного нульового порогу. За одиницю рівня гучності прийнятий фон. Він відповідає різниці рівнів інтенсивності в 1 Б еталонного звуку при частоті 1000 Гц. Лише на частоті 1000 Гц рівні гучності у фонах збігаються з рівнями звукового тиску в децибелах. Таким чином, рівень гучності є фізіологічною характеристикою звукових коливань. За допомогою експериментальних досліджень були встановлені значення І побудовані криві рівної гучності на всьому діапазоні сприйняття звуку людиною за частотою (див. рис. 51).

Шум як загальний подразник за певних значень своїх характеристик може шкідливо впливати на органи і системи організму людини. Інтенсивний шум, що постійно діє на органи слуху, може призвести до професійного захворювання — постійної втрати слуху. Хворий спочатку перестає сприймати звуки високих частот (4000 Гц), а пізніше — і низьких, які визначають сприйняття розмовної мови.

Найбільш несприятливим для органу слуху є шум з частотою 1000—4000 Гц. При дуже високих тисках може трапитись пряме руйнування барабанної перетинки. Шум впливає також на різні відділи головного мозку, що у свою чергу змінює нормальні процеси вищої нервової діяльності.

При тривалій дії шуму підвищених рівнів виникає втомлюваність, загальна слабкість, роздратованість, апатія, послаблення пам'яті, потіння тошо.

Нормування шуму. Для гарантування шумобезпеки на виробництві існують такі принципи нормування шуму: за граничним спектром шуму, при якому встановлюють гранично допустимі рівні звукового тиску; рівня звуку (дБА) за шкалою «А» шумоміра, який дає можливість визначити інтегральну оцінку всього шуму.

Виходячи з цих принципів, спеціальними органами розроблені нормативні значення рівнів звукового тиску (табл. 7).

Вимірюють шумові характеристики за ГОСТ 12 1 023—80 ГОСТ 12.1026—80, ГОСТ 12.1.027—80 шумомірами. Шумомір — прилад, що складається з мікрофона, підсилювача, частотних фільтрів і приладу-покажчика. Шумоміри першого класу можуть вимірювати шум у частотному діапазоні 20—12 500 Гц, а другого— 31,5—8000 Гц. Крім цього, шумоміри першого класу мають частотні характеристики А, В, С і Лін, другого — А і С.

Найбільш поширені шумоміри ИШВ-1 ШКВ-1 ВШВ-003 ШУМ-М.

Захист від шуму. Загальна класифікація засобів і методів захисту від шуму приведена в ГОСТ 12.1.029—80 Відповідно до цього стандарту рахист працюючих від шуму може здійснюватися як колективними засобами і методами, так і індивідуальними.

Колективними засобами і методами досягається зниження шуму в джерелах його виникнення та на шляхах поширення. Засоби і методи колективного захисту від шуму поділяються на архітектурно-планувальні, організаційно-технічиі методи і акустичні засоби.

Архітектурно-планувальними методами можна знизити шум впровадженням раціональних акустичних розробок із плануванням будівель і генеральних планів окремих об'єктів, раціопаль- ним розміщенням обладнання і робочих місць, а також зон і режимів руху транспортних засобів і вантажопотоків.

Організаційно-технічними методами передбачається: застосування технологічних процесів з низькими рівнями шуму; впровадження дистанційного керування машинами з підвищеними рівнями шуму і дистанційного контролю; удосконалення технології ремонту та обслуговування машин; застосування малошумних машин і зміна елементів конструкції машин; дотримання раціональних режимів праці й відпочинку.

Суттєвого зниження шуму можна досягти застосуванням акустичних засобів: звукоізоляції (звукоізолюючі огородження будівель і приміщень, кожухи, кабіни; акустичні екрани, перегородки); звукопоглинання (звукопоглинаюче облицювання, об'ємні поглиначі шуму); засоби віброізоляції (віброізолюючі опори, пружні прокладки, конструктивні розриви), засоби демпфірування (за характеристикою: лінійні й нелінійні; за видами; елементи із су-

хим, в'язким та внутрішнім тертям); глушники шуму (абсорбційні, реактивні (рефле_ксні), комбіновані), . За принципом конструкції глушники можна поділити на два типи: активні і реактивні.

У глушниках активного глушіння зниження шуму відбувається за рахунок поглинання енергії звукової хвилі матеріалом набивки (рис. 55, а) або витрати енергії звукової хвилі на тертя (рис. 55, б) у потоках газу 'з елементами різних перешкод (сітки, решітки, отвори трубок різної довжини тощо). Активні глушники застосовують для глушіння шумів високої частоти, але вони мають низьку надійність.

Глушники реактивного глушіння (рис. 55, в, г) застосовують для зниження низькочастотних шумів. Принцип їх роботи грунтується на багатократному відбивачі шуму від стінок глушника при звуженні І розширенні звукової хвилі. Реактивні глушники ще поділяють на камерні і резонаторні.

При неможливості знизити рівень виробничого шуму нижче встановлених гігієнічних норм застосовують протишумові засоби Індивідуального захисту: навушники (рис. 56), що закривають раковину вуха ззовні; вкладиші, що закривають слуховий канал; шлеми і каски, а також костюми.

Особливості дії вібрації на організм людини. Вібрації — це процес поширення механічних коливань у твердому тілі,

Механічні коливання тіл з частотою менше-20 Гц сприймаються організмом людини як вібрація, а коливання з частотою понад 20 Ги — одночасно як вібрація і шум.

Джерелами вібрацій є різні виробничі процеси, механізми та їх робочі *органи. Усі сучасні машини, що застосовуються у сільському господарстві, створюють вібрації. Виникають вони безпосередньо в джерелах і передаються по різних елементах машин і обладнання до оператора.

За способом передачі на людину вібрації поділяються на загальні, що передаються через опорні поверхні на тіло людини у


положенні стоячи або сидячи, і локальні, що передаються через окремі елементі] тіла людини (руки, ноги).

За напрямком вібрації можуть діяти: вздовж напрямку координатних осей X, У і 2 для загальної вібрації, де 2 — вертикальна вісь, а X і У — горизонтальні осі; вздовж осей ортогональної системи координат ХРі УРі Ір для локальної вібрації, де вісь Хр збігається з віссю місць охоплення джерела вібрації, а вісь 2Р лежить у площині, утвореній віссю Хр і напрямком прикладання сили або віссю передпліччя (рис. 57).

 

 

57. Напрямки координатних осей при дії вібрації:

а—.Загальна вібрація у положенні стоячи; б—те саме, у положенні сидялі; в, ґ — локальна вібрація.

Залежно від джерела виникнення вібрацію поділяють на такі категорії:

1 —транспортна, що діє на операторів рухомих машин і транспортних засобів під час їх руху по полю, дорогах;

2 — транспортно-технологічна, що діє на оператора з обмеженим переміщенням лише по підготовлених поверхнях виробничих приміщень, майданчиків тощо;

3 — технологічна, яка діє на оператора стаціонарних , машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації.

Із фізичного боку вібрації характеризуються частотою коливань /, амплітудою зміщення Л, швидкістю коливання V, прискоренням коливання W.

Віброшвидкість V (м/с) і віброприскоренмя W (м/с2) для гармонійних коливань визначають за формулами:

де w — кутова частота.

Найбільш несприятливо діє па організм людини вібрація при резонансних частотах 6—8 Гц (перша резонансна частота) і 16— ЗО Гц (друга резонансна частота). Починаючи з частот 40 Гц, вібрації особливо небезпечні для організму людини, тому що вони можуть спричинити до механічних пошкоджень або розривів у окремих його органах.

Вібрації можуть викликати зміни у нервовій системі і кісткових тканинах, призводити до зниження гостроти зору і порушувати рівновагу основних нервових процесів — збудження і гальмування, впливати на зміну ритму серцевих скорочень, артеріального і венозного тиску.

Тривала дія Інтенсивної вібрації на організм людини викликає патології, які в сукупності називають вібраційною хворобою. Таке порушення фізіологічних функцій організму обумовлене переважно дією вібрацій на нервову систему. Ці порушення проявляються' у вигляді головного болю, запаморочень, поганого сну, зниженої працездатності, поганого самопочуття, порушення серцевої ДІЯЛЬНОСТІ.

Ступінь дії вібрації на організм людини визначається такими параметрами процесу коливання, як частота, зміщення, швидкість і прискорення, а також тривалість дії.

Особи, що приймаються на роботу, пов'язану з дією вібрації і шуму, повинні проходити медичний огляд. Відповідно до санітарних норм, особи, в яких між двома періодичними оглядами виявлено різке погіршення здоров'я або ознаки вібраційної хвороби, повинні бути переведені па роботу, не пов'язану з дією вібрацій.

Нормування вібрацій. Для розробки ефективних заходів захисту працюючих від шкідливої дії вібрацій розроблені і затперджені стандарти на допустимі рівні параметрів вібрацій і методи розрахунку засобів віброізоляції робочих місць. При цьому були враховані такі характеристики вібрацій, як зміщення А = (р(і), швидкість у^Ч*^) і прискорення ї^=/(0» з також зв'язки між ними:

Наведені залежності можна застосовувати лише для загального описання вібрацій, бо фактичні закономірності процесів коливання об'єктів, що передають вібрації до тіла людини надзвичайно складні. Для виходу з цього положення на практиці вібрацію можна характеризувати середньою величиною одного з параметрів за певний проміжок часу. Такою середньою величиною прийнято середньоквадратичне'значення швидкості, яке визначають за формулою:

де Т — період коливань, пов'язаний з частотоЕО коливань залежністю &> = 1/7\

Для більш детального описання процесу коливань весь спектр його частот розділяють на смуги і в межах кожної такої смуги нормують параметри вібрацій.

Оскільки діапазон зміни параметрів вібрацій від порогових значень, при яких вона нешкідлива, до дійсних — великий, то зручно вимірювати не дійсні значення цих параметрів, а логарифми відношень дійсних значень їх до порогових. Таку величину назвали логарифмічним рівнем параметра, який вимірюють у децибелах (дБ).

Відповідно до цього логарифмічний рівень віброшвидкості 1*9 і віброприскорення і-ю можна визначити за формулами:

Гігієнічні норми за частотним аналізом встановлені для умов дії вібрації на працюючого протягом 8 год. У табл. 8 наведені норми віброшвидкості і віброприскорення для загальної вібрації.


Для вимірювання параметрів вібрацій застосовують механічні й електричні прилади'згідно з ГОСТ 12.1.034—81.

Механічні прилади служать для вимірювання вібрацій з амплітудами понад 0,05 мм і частотою до ЗО Гц і мають значно меншу точність порівняно з електричними. Найбільш поширені вимірювальні комплекси ИШВ-1, НВА-1, ШВК-1, ВШВ-003.

Норми для загальної вібрації встановлені з урахуванням джерел виникнення окремо для транспортної вібрації, транспортно-технологічної і технологічної (рис. 58). Затверджені також санітарні норми, якими передбачені допустимі рівні локальних вібрацій на органах керування машинами та інші.

 

Захист від дії вібрацій. Відповідно до ГОСТ 12.4.046—78 заходи захисту від вібрацій поділяють, на технічні, організаційні і лікувально-профілактичні. Вони бувають колективні та індивідуальні.

Колективні методи включають зниження вібрацій дією на джерело збудження і на шляхах їх поширення. Методи зниження вібрацій у джерелі збудження полягають у зрівноважуванні, зниженні силової дії збудження шляхом удосконалення конструкції, зміні частоти вібрації джерела її збудження та інші удосконалення; зміні конструкції елементів машин, зниженні нерівностей профілю доріг, підвищенні здатності копіювати профіль дороги ходовими частинами машин; зниженні параметрів збудження вібрацій та її самозбудження.

Засоби віброзахисту поділяють на огороджуючі, вїброізолю-ючі, віброгасячі і вібропоглинаїочі, а також на засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистанційного керування.

Огороджуючі засоби перешкоджають проникненню людини в зону дії вібрацій.

Віброізоляція знижує рівні вібрацій, що передаються від джерела на тіло працюючого, завдяки введенню між джерелом вібрації і працюючим проміжкового пружного зв'язку (рис. 59).

Джерело вібрації може бути .ізольованим від своєї основи за допомогою пружин, інших пружних елементів — гумових деталей, подушки, повсті тощо (рис. 60).

Знизити вібрацію у джерелі можна різними способами. Основними серед них є заміна ударних навантажень на безударш, розробка кінематичних схем з малими прискореннями. Наприклад, заміна прямозубпх передач на інші види зчеплень, металевих шестерень на такі, що поглинають коливання (текстоліт, пластмаса). Крім цього, при виготовленні таких деталей повинна бути досягнута висока точність обробки деталей і точне складання машин і механізмів.


Вібропоглинання — це яннше перетворення енергії механічних коливань в. інші види енергій, переважно в теплову. - Віброгасіння — це зниження рівня вібрацій машин та механізмів застосуванням, додаткових пристроїв. Наприклад, верстати встановлюють на фундаменти, ідо знижують амплітуду коливань.

У конструкціях автомобілів застосовують пневматичну та пружинну підвіску, динамічне віброгасіння.

Дистанційним керуванням можна виключити постійне перебування працюючого у зоні небезпечних рівнів вібрацій.

60. Віброізолятор типу АКСС:

1 — зовнішня скоба: 2 — нижня планка; З — гумпвя подушка, А — втулка.

 

 

Ультразвуки (звуки, яких не чути) - це механ1чн! ко-ливання середовища. Вони вщр1зняються вщ звуко-вих хвиль бшьш високою частотою, що перевищуе верхшй nopir вщчуття (20000 Гц). Вперше ультразвуки застосували француз Ланжевена та роайський 1нже-нер М.К. Шиловський у 1916 р. з метою пдролокацн. Ультразвук впливае на людський орган!зм пщ час механично! обробки матер1ал1в, зварювання, знежирю-вання деталей, в гальванотехн1ц1 при виготовленн! емульсЁй, луд]нн1 тощо, через повпря i безпосередньо nifl час дотику людини до предмета. Ф1зюлопчна д!я ультразвуку спричинюе у тканинах людини тепловий ефект (пщвищення температури) i незм1нний тиск, а також швидку втомлюванють, бшь у вухах, порушення р1вноваги, розвиток неврозу; школи знижуеться пуль-сац1я, уповшьнюються рефлекторн1 реакцП, виникае запаморочення. В oci6, як! тривалий час працюють на ультразвукових установках, спостергаються Д1енце-фальн! порушення (втрата ваги, збшьшення вмюту цук-ру в кровь свербшня шюри тощо).

Щоб захистити оргашзм людини вщ ультразвукових коливань, людина повинна уникати безпосе-реднього контакту з ультразвуковими джерелами, а також зменшувати шкщливе вилучення звуково енергм в джерелах, проводити орган1зац1йно-проф-шактичн! заходи (жструктування працюючих про характер дм ультразвуку, рацюнальний режим прац! i вщпочинку тощо, використовувати засоби шдивщу-ального захисту).

Надмними засобами е застосування звуко1золю-ючих кожух1в, екран!в, розм1щення обладнання в ок-ремих прим!щеннях, обладнання системи блокуван-ня, що в1дключае генератор джерела ультразвуку в необхщних випадках або у раз! порушення звуко!зо-ляц!Т; застосування дистанц1йного управлжня, обли-цювання окремих прим1щень i кабш звуковбирними матер1алами.

 

 

Питання для самоперевірки

1. Який вплив вібрації на організм людини?

2. Назвіть заходи і засоби колективного та індивідуального захисту від вібрації?

3. Яка дія шуму на організм людини?

4. Засоби і заходи колективного та індивідуального захисту від шуму?

5. Які джерела ультра та інфразвуку?

6. Назвіть методи та засоби захисту від ультра та інфра звуку.

 


Лекція


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 107; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты