БЕЗПЕЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ І СКЛАДСЬКИХ РОБІТ

Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт треба насамперед очистити і розпланувати так, щоб їхній уклін не перевищував 5°, а ті, що розрахо­вані на рік і більше, повинні мати покриття. Взимку їх очищають від снігу і льоду та посипають піском, зо­лою чи шлаком. У відповідних місцях вивішують на­писи: «Виїзд», «В'їзд», «Розворот» та знаки безпеки. Забороняється проводити вантажно-розвантажу­вальні роботи на не підготовлених і захаращених май­данчиках, їх обладнують спеціальним інвентарем, що гарантує безпечність робіт. На майданчиках для укладання вантажів визнача­ють межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не можна розміщувати вантажі в проходах і проїздах. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути добре освітлені. Для робітників, зайня­тих на цих роботах, влаштовують санітарно-побутові приміщення і забезпечують доброякісною питною водою. Ці робітники проходять попередній і періо­дичний медичний огляди. Вони повинні користува­тися під час роботи спецодягом, спецвзуттям, індиві­дуальними засобами захисту.

Вантажно-розвантажувальні роботи проводять, як пра­вило, механізованим методом згідно з Правилами влаш­тування і безпечної експлуатації вантажно-підіймальних кранів. Перед підніманням і переміщенням вантажів пе­ревіряють стійкість та правильність їх стропування.

Лісоматеріали треба навантажувати на транспорт у пакетах, а під час розвантаження не допускати роз­ривання їх.

Розвантажуючи залізничні вагони, використовують сходи з дощок завтовшки не менш як 6 см і завдовж­ки 4,5...6,0 м з прибитими через кожні 0,5 м планка­ми для упирання ніг. Ширина сходів повинна бути не меншою ніж 1 м для руху в один бік і 1,5 м при дво­бічному русі.

Сходи, призначені для піднімання на висоту понад 2 м, обгороджують поручнями з бортовими дошками. Допускається ухил сходів не більш як 1:3. Якщо по сходах переносять важкі вантажі, то під середину їх ставлять підпори, щоб запобігти прогинанню. Інвен­тарні металеві сходи роблять з рифленої сталі завтовшки не менш як 5 мм.

Вантажно-розвантажувальні майданчики забезпе­чують також талями, блоками, лебідками, домкратами, лопатами, тросами, стропами, гаками, носилками, сход­нями, ланцюгами, канатами, мотузками та іншим інвен­тарем і обладнанням, які щоразу перед початком робіт перевіряють на справність і випробують відповідно до чинних норм. Для безпечної роботи вночі вантаж­но-розвантажувальні майданчики освітлюють.

Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні при­строї, засоби контейнеризації і пакетування, викори­стовувані під час вантажно-розвантажувальних робіт, повинні відповідати вимогам стандартів чи техніч­них умов.

Стропують вантаж інвентарними стропами чи спеціальними вантажозахватними пристроями, виго­товленими відповідно до затвердженого проекту (креслення). Методи стропування повинні виключа­ти можливість падіння чи сповзання застропованого вантажу. Вантаж, який транспортують і розвантажу­ють, повинен бути в стійкому положенні.

Під час вантажно-розвантажувальних робіт не мож­на стропувати вантаж у нестійкому положенні, а та­кож зміщувати стропувальні пристрої на трохи підня­тому вантажі. Вантажі у скляній тарі переміщують без поштовхів та ударів, а вантажно-розвантажувальні операції з пилоподібними матеріалами (цемент, вап­но, гіпс) виконують механізованим способом. Розван­тажувати цемент вручну, як виняток, дозволяється при його температурі не вищій за 40°С.

Перед навантажуванням чи розвантажуванням па­нелей, блоків та інших збірних залізобетонних кон­струкцій монтажні петлі потрібно ретельно огляну­ти, очистити від розчину чи бетону і в разі потреби виправити без пошкодження конструкції. Наванта­жуючи транспортні засоби, слід ураховувати, що верх вантажу, який перевозять, не повинен перевищувати габаритну висоту проїздів під мостами, переходами і тунелями.

Не можна розвантажувати транспортні засоби ес­такад, що не мають відбійних брусків.

Балони з газом переміщують по будівельному май­данчику на візках або носилках (рис.2), а бутлі з ріди­ною — в плетених кошиках.

Складське господарство на будівельному майдан­чику треба організовувати відповідно до вимог стан­дартів, протипожежних норм, проектів організації бу­дівництва і виконання робіт, де встановлено тип і розміри складських приміщень, розриви між ними, розміри майданчиків відкритих складів для зберіган­ня будівельних матеріалів, деталей і обладнання.

Хаотичне зберігання будівельних матеріалів і ви­робів, розміщення їх у різних місцях проведення робіт

Рис. 2. Обладнання для транспортування балонів з " газом:

а — візок, б — носилки.

і на складських площах можуть спричинити нещасні випадки.

Матеріали і вироби складують з урахуванням їхньої маси і здатності деформуватися під дією вантажу, що лежить зверху, на вирівняних площах, вживаючи за­ходів проти самостійного зміщення, осідання, осипання і розсування складених матеріалів.

Складуючи матеріали і збірні конструкції, слід до­держувати встановлених норм і правил укладання їх. Підкладки і прокладки в штабелях матеріалів і кон­струкцій розміщують в одній вертикальній площині, їхня товщина при укладанні панелей, блоків та інших

конструкцій повинна бути більшою за висоту мон­тажних петель не менш ніж на 20 мм. Між штабеля­ми на складах передбачають проходи завширшки не менш як 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритних розмірів транспортних засобів і ван­тажно-розвантажувальних механізмів. Обпирати конструкції чи вироби об паркани і елементи тим­часових та постійних споруд не можна. Штабелі зав­вишки більш як 1,5 м укладають за допомогою переносних інвентарних помостів і драбинок. Від­стань від штабелів матеріалів та обладнання до бро­вок котлованів і траншей визначають для кожного виду розрахунком, при цьому вона має бути не меншою ніж 1 м.

Штабелі піску, гравію та інших сипких матеріалів повинні мати укіс, що відповідає куту природного укосу даного виду матеріалу. Щоб запобігти обваленню, природний укіс зберігають незалежно від зміни кількості матеріалів. Штабелі сипких матеріалів по­чинають розробляти зверху, не допускаючи підкопів. Для переходу працюючих по сипкому вантажу, що має велику текучість, встановлюють трапи чи настили з поручнями на всьому шляху руху.

Методи укладання вантажів повинні забезпечува­ти: стійкість штабелів і пакетів, що знаходяться в них; механізовану розробку штабеля і піднімання ванта­жу навісними захватками транспортного обладнан­ня; безпеку працюючих на штабелі та біля нього; мож­ливість використання засобів захисту працюючих і пожежної техніки; циркуляцію повітряних потоків при природній чи штучній вентиляції зачинених складів; додержання вимог до охоронних зон ліній електро­передач, вузлів інженерних комунікацій і енерго­постачання.

Безладне складування і зберігання матеріалів і ви­робів може спричинити нещасні випадки. У зв'язку з цим встановлено деякі правила складування будівель­них матеріалів, деталей і конструкцій, виконання яких дає змогу безпечно проводити будівельно-монтажні роботи.

Збірні залізобетонні конструкції складують у шта­белі з дерев'яними прокладками (рис.З). Висота шта­беля фундаментних блоків і блоків стін підвалів не повинна перевищувати 2,6 м. Плити перекриттів ук­ладають у штабелі до 2,5 м, стінові панелі — у касети чи піраміди, а панелі перегородок — у касети (верти­кально чи похило); ригелі та балки — у штабелі заввишки до 2 м; сантехнічні, вентиляційні блоки й пли­ти—у штабелі заввишки до 2,5 м.

Між конструкціями кладуть дерев'яні прокладки, не тонші за монтажні петлі.

Бутовий камінь укладають у штабелі висотою не більш як 1 м постіллю вниз; цеглу, доставлену без контейнерів, — у клітки не вище як на 1,7 м, на піддо­нах — не більше ніж у два яруси, а в контейнерах — в один ряд.

Теплоізоляційні матеріали зберігають у штабелях заввишки не більш як 1,2 м в закритих сухих при­міщеннях.

Кругляк складають у штабелі заввишки не більше ніж 1,5 м і завширшки не менш, ніж його висота з про­кладками між рядами і упорами проти розкачування.

Якщо пиломатеріали укладають рядами, то їх розмі­щують у штабелі висотою, що дорівнює половині ши­рини штабеля, а якщо в клітки — не більше ширини штабеля. Азбестоцементні плитки, черепицю та інші плиткові вироби вкладають у штабелі заввишки не більш як 1 м, нагрівальні прилади (радіатори тощо) — у штабелі не вище ніж 1 м. Бітум при плюсовій тем­пературі зберігають у щільних ящиках та бочках або в спеціально обгороджених ямах.

Сталеві труби діаметром до 300 мм треба склада­ти у штабелі заввишки до 3 м з прокладками та кінце­вими упорами, діаметром понад 300 мм — заввишки до 3 м у сідло без прокладок, чорний прокатний метал (листова сталь) — швелери, двотаври тощо — у шта­белі заввишки до 1,5 м.

Усі види горючих і легкозаймистих рідин (гас, бен­зин тощо), а також мастильні матеріали тримають тільки в негорючих приміщеннях (надземних чи підземних), влаштовуючи які слід додержувати пра­вил пожежної безпеки.

Пісок, гравій, щебінь та інші сипкі матеріали збер­ігають у штабелях з укосами, що відповідають куту природного укосу для даного матеріалу. Порошко­подібні матеріали (цемент, гіпс тощо) засипають у бункери та інші закриті посудини.

Особливих заходів безпеки слід додержувати, збе­рігаючи в умовах будівельного майданчика токсичні матеріали і речовини, що мають шкідливі і небез­печні якості. Отруйні речовини можна зберігати тільки в окремих закритих, добре вентильованих приміщен­нях, віддалених від житла, їдалень, питних колодязів та водойм. У цих приміщеннях вивішують попере­джувальні написи про небезпечність використовува­них матеріалів.

Балони із стисненими газами (киснем, ацетиленом, воднем), що перебувають під тиском, зберігають у вер­тикальному положенні в закритих провітрюваних при­міщеннях, захищених від дії сонячних променів і опадів та ізольованих від джерел відкритого полум'я і місць зварювання. Зберігати в одному приміщенні барабани з карбідом кальцію та балони із стисненими газами, а також мастила і балони з киснем, ацетиленом та інши­ми вибухонебезпечними і горючими газами не можна.

Щоб уникнути випадкового утворення вибухоне­безпечної суміші, балони для кожного газу фарбують у різний колір: балони для кисню — у блакитний чи світло-синій з чорним написом, для ацетилену — в білий з червоним написом, для метану й інших горю­чих та вибухонебезпечних газів — у чорний з жовтим написом, для аміаку — в жовтий з чорним написом, для нафтогазу — в сірий з червоним написом.

Барабани з карбідом кальцію укладають у стелажі, нижню полицю яких розміщують на відстані 20 см від підлоги. Карбідний пил, що нагромаджується на складі, періодично (не рідше 1 разу на добу) збирають сухи­ми ганчірками, щітками і засипають у герметичну тару.

Усі кислоти (соляна, сірчана, карболова і фенол) у зв'язку з особливою небезпечністю їх (можливість опіків, отруєнь) зберігають у скляних обплетених бут­лях, установлених на підлозі в один ряд. Кожний бу­тель позначають биркою з назвою кислоти та її концентрацією. Побиті і порожні бутлі з-під кислот зберігаються у таких самих умовах, як і повні.

Особливих заходів безпеки вживають, зберігаючи хлорне вапно. Його зберігають у щільно закритій стан­дартній тарі, в сухому закритому провітрюваному при­міщенні окремо від мастил, балонів із стисненими га­зами. Температура повітря на складі повинна бути не нижчою від 10° С і не вищою від 26°С.

Комори для зберігання лакофарбових матеріалів влаштовують в окремих приміщеннях з вогнетривких конструкцій. Ці приміщення повинні бути сухими, за­темненими і мати температуру, яка не перевищує 15°С. Нітрофарби і нітролаки зберігають у герметич­но закритій тарі.

Виробнича тара, яку використовують у будівництві для перевезення і зберігання виробів і матеріалів, по­винна відповідати вимогам безпечної експлуатації. Слід проводити регулярні технічні огляди її і використову­вати в справному стані. Відповідальні за безпечну експлуатацію тари інженерно-технічні працівники повинні вести журнал її технічного стану. Заборонено заван­тажувати тару понад номінальну масу брутто чи воло­чити її. Переміщувати і перекидати тару слід спеці­альними пристроями чи вантажопідіймальними механізмами. Майданчики для зберігання тари повинні бути рівними, мати тверде покриття і визначатися лінія­ми або огорожами. У разі переміщення тари машина­ми чи механізмами з вилочними та телескопічними захватами опорна поверхня її повинна розміщуватися надійно, без перекосу і переваги в бік.

Висовувати вила навантажувачів за габаритні роз­міри тари не допускається. Якщо на навантажувачах немає огорож, тару на вилах встановлюють в один ярус. Періодично оглядають тару перед початком її експлуатації, а також через кожні 6 місяців та після ремонту. На тару, що пройшла технічний огляд, нано­сять дату його проведення.