Техніка безпеки під час роботи баштових кранів та інших машин і механізмів.

Вантажопід­іймальні машини (крани всіх типів, лебідки, крани-екскаватори, а також вантажозахватні органи і при­строї, що навішуються на гак машини) експлуатують з урахуванням вимог Правил обладнання і надійної експлуатації вантажопідіймальних кранів Держ-наглядохоронпраці.

Реєстрація. До пуску в роботу будівельні крани та екскаватори, обладнані гаком, повинні бути зареєст­ровані в Держнаглядохоронпраці, щоб дана машина була прийнята на облік місцевою інспекцією Держ­наглядохоронпраці для контролю і нагляду за її екс­плуатацією. При модернізації машини, що супрово­джується зміною вантажності чи основних розмірів, а також у разі передачі машини іншому власнику її треба перереєструвати.

Після монтажу машини на новому місці, її модерні­зації чи капітального ремонту металоконструкцій оформляють дозвіл на пуск її в роботу в органах на­гляду, що видається на основі результатів її технічно­го обстеження і контрольної перевірки стану. Вказа­ний дозвіл на роботу заносять у паспорт машини. Дозвіл на пуск нової вантажопідіймальної машини видають органи нагляду при реєстрації на основі наслідків її випробування на заводі-виготовлювачі і технічного обстеження, проведеного організацією — власником машини, що заносять в паспорт.

Технічне обстеження. Заново встановлені ванта­жопідіймальні машини, а також допоміжні вантажоза­хватні пристрої піддають технічному обстеженню пе­ред початком роботи. Вантажопідіймальні машини, які експлуатують, обстежують не рідше як через рік їхньої роботи. Позачергове технічне обстеження машин про­водять після перебазування і монтажу їх, реконструкції, капітального ремонту чи заміни вантажної лебідки і ремонту металевих конструкцій, зміни гака, основних несучих канатів (вантажних, стрілових).

Мета технічного обстеження нової машини поля­гає у тому, щоб встановити, що вона виготовлена і обладнана згідно з правилами Держнаглядохорон­праці, відповідно до поданих документів. Технічне об­стеження машини складається з її огляду, статично­го і динамічного випробувань, що їх проводять для перевірки надійності машини і вантажної стійкості (будівельних кранів). Проводить обстеження маши­ни особа, що здійснює нагляд за вантажопідіймаль­ними машинами, за участю особи, яка відповідає за її справний стан.

Нагляд і обслуговування. Адміністрація будівель­ної організації повинна утримувати машини в справ­ному стані, забезпечувати безпечні умови праці, про­водити обстеження, ремонт і обслуговування машин. Вона призначає відповідальну особу за безпечну екс­плуатацію вантажопідіймальних машин, утримання їх, вантажозахватних пристроїв та шляхів у справному стані, обслуговування і ремонт машин, підготовку їх до обстеження та випробування, виконання інструкцій з експлуатації. Крім того, адміністрація призначає інженерно-технічного працівника (майстра, виконро­ба), відповідального за безпечне виконання робіт, по­в'язаних з переміщенням вантажів. Ця особа стежить за застосуванням тільки стандартних, випробуваних вантажозахватних пристроїв і тари, допускає до ро­боти на машинах лише атестованих відповідно до Правил Держнаглядохоронпраці осіб, перевіряє ви­конання машиністами і стропальниками посадових інструкцій. Згідно з Правилами Держнаглядохорон­праці встановлено порядок періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників, а також осіб, відповідальних за надійну експлуатацію вантажопідій­мальних машин.

На стійкість будівельних кранів (баштових чи стріло­вих) впливають їхня маса, маса вантажу, який вони піднімають, сила вітру, інерція, що визначається масою і швидкістю її руху. Маса вантажу, сила вітру та інерція діють так, що можуть перекинути кран, а власна маса крана є силою, що утримує його. Вітер та інерція мо­жуть бути також стримувальними силами, а похил пло­щадки може зменшувати стійкість крана.

Усі крани під час роботи і в неробочому стані по­винні бути стійкими, що характеризується її коефіціє­нтом. Цей коефіцієнт визначають при дії всіх основ­них і додаткових сил (вітер, інерція) і при розташуванні крана на площадці з максимальним похилом за спеці­альними формулами. Встановлюють, реєструють, ог­лядають і експлуатують вантажопідіймальні пристрої відповідно до вимог чинних Правил Держнаглядохо­ронпраці. Всі пристрої перед початком експлуатації оглядає і приймає технічна комісія. Електрокрани і підіймачі для забезпечення своєчасних зупинок у по­трібних положеннях обладнують спеціальними при­строями: кінцевими вимикачами, обмежувачами ве­личини вантажності, повороту тощо.

Технічні випробування вантажопідіймальних ма­шин, як правило, проводять статичним навантажен­ням, що на 25% перевищує їхню вантажність, і динамічним, що на 10% перевищує розрахункове наван­таження. Статичне випробування виконують при спо­кійному стані крана з піднятим над землею вантажем протягом 10 хв. а динамічне — переміщуючи вантаж угору і вниз з різким гальмуванням. Щоб запобігти випадкам падіння з висоти поштучних матеріалів (цег­ли, плиток), їх слід піднімати в контейнерах або спец-тарі, причому вантаж потрібно укладати нижче від бортів на 100 мм.

Для правильної організації праці і її безпечності під час роботи з підіймальними пристроями адміні­страція будов зобов'язана:

- забезпечити такелажників випробуваним таке­лажним обладнанням;

- розробити способи правильного стропування вантажів і вивісити їх на видних місцях;

- забезпечити будівельний майданчик конт­рольним вантажем, виділити інженерно-технічних пра­цівників, відповідальних за безпечну працю і справ­ний стан вантажопідіймальних машин;

- виділити місце для складування матеріалів.

У горизонтальному напрямі вантаж переміщують, піднявши його на 1 м вище від зустрічних перешкод. Вантажні гаки повинні мати запобіжні пристрої (ка­рабіни, скоби, затискачі).

Застосовувані на будівництві шахтні підіймачі без запобіжних пристроїв (уловлювачів, кінцевих вимикачів, обмежувачів тощо) обладнують спеціальними при­строями, які дають змогу проводити вантажно-роз­вантажувальні роботи без заходу людей у кліть або на вантажний майданчик. Надійність усіх запобіжних пристроїв перевіряють через кожні 10 днів.

Напрямні одно- або двощоглових підіймачів по­винні бути строго вертикальними, без вм'ятин і надій­но закріпленими.

Краї платформ, які використовують для піднімання вантажів, обгороджують бортами заввишки 1 м, а з боку напрямних ставлять суцільні стінки.

Усі прорізи у тій частині стіни й риштувань, через які не проводять вантажні роботи, обгороджують. Машиніст повинен мати зв'язок (сигналізацією) з усіма місцями, де виконують вантажно-розвантажу­вальні роботи.

Вантажні лебідки, які монтують на окремих рамах поза підіймачами, встановлюють в захищених при­міщеннях ( будках) з дощатою підлогою. Канати, що йдуть від лебідки до вантажонесучого органа підійма­ча, на рівні землі закривають чи обгороджують.

Якщо дистанційно керують кількома (двома-трьома) підіймачами, то встановлюють особливо чіткі сигналізацію і зв'язок між мотористом і робітником, що приймає вантажі на поверхах. Не можна використовувати ван­тажні підіймачі для переміщення людей. На кожному підіймачі і біля всіх місць навантаження та розванта­ження треба вивісити дані про граничну вантажність в тоннах і в кількості вантажу, що піднімається.

Під час роботи навантажувачів особливу увагу при­діляють справності і надійності гідросистеми, бо у випад­ку будь-яких пошкоджень у ній може статися самовільний рух і навіть падіння робочих органів навантажувачів. Проводячи ремонтно-регулювальні роботи і техніч­не обслуговування навантажувача, робочі органи зак­ріплюють за допомогою обмежувачів чи опирають на козли і підставки. Під час роботи навантажувача за­бороняється:

- перебувати під піднятим робочим органом і в
зоні можливого його падіння;

- повертати навантажувач з заглибленим у грунт чи матеріал ковшем;

- рухатись по поперечним похилам, що переви­щують 10° на підйомах і 25° на спусках;

- проводити розвороти на косогорах, працювати
в дощ на майданчиках з глинистим грунтом та попе­речними похилами;

- під'їжджати до змінного робочого органа для його навішування на великій швидкості;

- залишати на схилі незагальмований наванта­жувач.

Враховуючи велику маневреність і мобільність на­вантажувачів, особливо пневмоколісних, а також часту зміну робочих органів (ківш, стріла, вилковий підхват), обслуговуючий персонал повинен бути особ­ливо уважним. Під час транспортування цих наван­тажувачів своїм ходом чи на буксирі, слід додержува­ти правил дорожнього руху. Вмикати робочі органи під час руху забороняється. Відстань робочого орга­на від поверхні дороги чи площадки повинна бути не меншою ніж 0,5 м.

Перед початком земляних робіт машинами, і на­самперед екскаваторами, отримують довідку про на­явність підземних комунікацій на місці майбутніх зем­ляних споруд, траса яких (електрокабелі, зв'язок, водоканалізаційні, тепло- і газомережі) повинна бути виділена спеціальними знаками.

Для забезпечення нормальної роботи частин (ме­ханізм повороту, ходова частина) і стійкості екскава­тор встановлюють на рівній поверхні. Допускається робота при похилі екскаватора до 5°. Межею небез­печної зони екскаватора, обладнаного прямою лопа­тою, є коло, описане найбільшим радіусом копання плюс 5 м у нижчій частині вибою. У верхній частині до цього радіуса слід додати відстань від бровки до пересікання поверхні землі з площею кута натураль­ного укосу грунту, який розробляють.

Працюючи прямою лопатою у високому вибої, сте­жать, щоб на бровці котлована не було великих ва­лунів, каміння, купи мерзлої землі, пеньків та інших предметів. Падіння цих предметів може призвести до пошкодження машини та спричинити нещасний випадок. У разі нависання грунту у вибої його обва­люють до створення натурального кута укосу. Підко­пувати грунт козирка з боку його обсипання не мож­на, щоб не пошкодити машину.

Навантажуючи грунт в автомобілі і землевозні ма­шини, забороняється проносити ківш над кабіною. Якщо кабіна не має захисного щита, то водій на час навантаження грунту повинен вийти з кабіни автомо­біля і бути поза небезпечною зоною дії екскаватора.

У разі виявлення в процесі розробки грунту не­відомих підземних комунікацій (трубопроводів, тунелів, колодязів, колекторів) негайно припиняють роботу, об­городжують місце знаходження комунікацій, про що повідомляють адміністрацію будівельної організації.

Під час розпушування мерзлих грунтів клин- чи куль-бабами зону в радіусі 50 м від екскаватора виз­начають попереджувальними знаками, а скло кабіни закривають захисними сітками, щоб запобігти падін­ню на них твердих шматків грунту. В зазначеній зоні може працювати лише один екскаватор. На час ви­бухових робіт екскаватор переміщують на безпечну відстань і повертають до місця вибуху задньою час­тиною кабіни. Обслуговуючий персонал повинен бути в укритті.

Під час роботи ввечері та вночі вибій, плануваль­ний майданчик, місця розвантаження грунту, під'їзні шляхи добре освітлюють. Якщо роботи виконують по­близу будівель, підприємств, у яких можуть бути люди, то вибої і ділянки роботи обгороджують та виставля­ють щити з попереджувальними написами.

Рух екскаватора самоходом по слабких вологонасичених грунтах (включаючи багнисті і заболочені ділянки) допускається тільки по попередньо вкладе­них матах чи шпалах. По штучних спорудах (мостах, шляхопроводах, трубах) екскаватор може рухатися тільки після дозволу керівництва. Під час руху стрілу розміщують уздовж осі, а ківш опускають на висоту, не більшу ніж 1 м від дороги. Спуски та підйоми ек­скаватор повинен долати з мінімальною швидкістю, виключати ходовий механізм при цьому не можна. Граничне значення похилів, підйомів і спусків зазна­чають у паспорті машини. Рух крана з вантажем на гаку не дозволяється.

Двічі-тричі за зміну потрібно робити нагляд за ста­ном окремих вузлів і елементів машини: гальм, муфт, кабелю, металоконструкцій, гаків, вантажозахватних пристроїв. Систематично слід перевіряти стан підкра­нових рейкових колій і майданчиків, по яких переміщу­ються машини. Особливу увагу звертають на те, щоб у металі не з'явилися тріщини, а у разі появи навіть незначних — негайно припиняють роботу.

Під час роботи машин при низьких температурах організовують обігрівання обслуговуючого персона­лу (монтажників, обліковців, стропальників).

Важливим кліматичним фактором, що впливає на надійність роботи машин і умови праці обслуговую­чого персоналу, крім температури, є вітер. Він спри­чинює додаткове напруження у вузлах і деталях ма­шин та збільшує тепловіддачу, що знижує критичну температуру крихкості металу. Потрібно також ура­ховувати характер прикладання вітрового наванта­ження, що разом з низькою температурою збільшує холодноламкість елементів машини.

Щоб підвищити безпечність роботи при низьких температурах, потрібно підтримувати в кабіні машини необхідний мікроклімат, забезпечувати оглядовість фронту робіт, готувати системи електрообладнання до зимових умов, забезпечувати нормальний тепловий режим двигуна. Працювати на будівельних машинах за цих умов можна тільки у тому разі, якщо був прове­дений позачерговий технічний огляд машин влітку.

Безпеку при експлуатації, основних такелажних пристроїв було розглянуто в параграфі 45.