Система масової комунікації 17 і 20 ст. Порівняльна характеристика

17 ст., а саме 1609 р. вважається роком народження європейської журналістики. Перші газети з’явилися у Німеччині. Газета виходила раз на тиждень, у Страсбурзі і називалася «Відомості» (Релатіон), вона розповідала про всі видатні події, які відбувалися у різних країнах. Щотижневик видавав Іоган Каролю. Того ж року в Аугсбурзі зявилися інша щотижнева газета, яку видавав Лука Шульте.

- номера складалися виключно з кореспонденцій із різних куточків Європи і за її межами

- кореспонденції розміщувалися на шпальті у довільному порядку, без будь-якого зв’язку.

- нагадувала книжку, але якість друку була значно гіршою, величезна кількість одруківок.

Але незважаючи на це преса швидко поширилася по усій країні.

Журналістика Англії, так само як і журналістика Німеччини, розпочалася з рукописних листків. Але вони прийшли на острів значно пізніше і за своїм походженням були німецькими чи голландськими, тобто були перекладами. Але в 17 ст. в Англії друкуються періодичні видання. Одне з перших називалося «Щотижневі новини з Італії, Німеччини і Угорщини»

У 40-ві рр. 17 ст. періодичність англійських меркуріїв стабілізується. Одним з найвідоміших видавців був Марчмонт Нідхем, який в період 40-60 рр видавав щотижневики «Британський вісник» і «Політичний вісник».

До середини 60-х рр. починає виходити «Оксфордська газета». Вона виходила двічі на тиждень і за своїм виглядом вже була справжньою газетою, тут вперше зявилася система колонок. Ця газета друкувала в Оксфорді, а потім передруковувалася в Лондоні для широкої публіки. Дещо пізніше вона була переіменована на «Лондонську газету».

Французька журналістика. Типографії 16 сторіччя спеціалізувалися на випуску різного роду продукції:

1. Хроніки (придворного життя, дипломатичних відносин, релігійного зміст)
2. Канард – брошури, що писали про дива і пророцтва
3. Релігійні видання, що отримали надзвичайно велику популярність у Франції 16-17 сторіччя – «Щит зібрання католиків»
4. Альманахи та календарі, що несли на собі відбиток періодичності.

Відчутний вплив на розвиток усієї французької періодики здійснив Абрахам Верховен, що почав з 1605 р. видавати газету «Останні новини». Саме вона стала прикладом для Французького Меркурія, що виходив раз на рік. Але видання, що виходила раз на рік, не могло задовольнити кардинала Ришельє, для того, аби вплинути на маси йому було необхідне видання нового типу і ним стала «Ля газетт», з допомогою якої здійснювався курс на укріплення абсолютизму. Пост редактора займав Теофраст Ренодо. Спочатку друкувалися більше новини з-за кордону, причому частина з них бралася з голландських, а частина з німецьких газет. Але поступово усе більша увага стала приділятися внутрішнім повідомленням.

Перші європейські журнали з’явилися раніше за газети. Умови їх виникнення визначалися у першу чергу створенням у 17 ст. особливого інтелектуального середовища Крім особистих зустрічей науковці потребували переписки, і першим журналом, де вона була представлена став «Журналь де Саван». Він виходив з 1665по 1828 р. двічі на тиждень, потім раз в два тижні. Він був створений за ініціативою міністра фінансів Жана-Батіста Кольбера, редактором став Дені Салло. В Англії декілька разів на тиждень виходив журнал «Філософські праці королівської спільноти» під редакцією Генрі Олденберга, щомісячник

У Голландії Бейль Боваль заснував у 1684 р. «Новини літературної республіки».

У кінці 19 – на початку 20 ст. періодична преса уперше зорієнтована на масову аудиторію. Тим самим було підтверджено перетворення періодики на ЗМІ. Це стало можливим під дією величезної кількості факторів, породжених індустріальною революцією.

В умовах формування загальнонаціональних ринків збути підвищилася роль реклами як засобу просування товарів і послуг. Преса усе частіше розглядалася як канал виводу рекламних оголошень на масову аудиторію потенційних покупців. Об’єм реклами зріс на 200-300 відсотків. Збільшилися і доходи від рекламної діяльності, поступово вони перетворилися на головне джерело прибутку. Різке збільшення прибутку перетворювало видання на високоприбуткові підприємства. Найбільш успішні газети перетворилися в гігантські комплекси з величезним штатом співробітників і розгалуженими кореспондентськими мережами.

Розповсюдження нових друкарських машин, лінотипів дозволило підвищити темпи підготовки номерів і випуску газет. Збільшення притоку рекламних надходжень дозволяла видавати газети більшого об’єму. Зросли і тиражі, іноді вони досягають десятків тисяч екземплярів. Зросла кількість щоденних газет.

Формування масової аудиторі сприяло і розширення техніки ілюстрування, збільшилося число ілюстрованих видань.

Під впливом соціально-економічних наслідків індустріальної революції формується масова преса з притаманними їй рисами – сенсаційність, поверховість і вибірковість у висвітленні подій. Класичними зразками масової періодики стали «Нью-Йорк Ворлд» Пулітцера та «Нью-Йорк Джорнал Херста». Масова преса усе більше апелювала до почуттів читача, а не до його розуму.

Традиції якісної преси продовжувала «Таймс», адресована колам державної і політичної еліти, представникам бізнесу, вертушці інтелігенції. Для цієї ж категорії читачів була створена у 1888 р. газета «Фіненшел Таймс», яка спеціалізувалася на висвітленні фінансово-економічних питань. У Нью-Йорку наступного року виходить «Волл-Стрет Джорнал», яка стала надійним джерелом інформації для американських фінансистів.

Але американські кола потребували впливово органу преси за прикладом англійської «Таймс». А. Окс, відчувши цю потребу купив 1896 р «Нью-Йорк Таймс», що є свого роду енциклопедією новин. Гарно організована служба реклами швидко перетворила газету на прибуткове підприємство.

Основний масив інформації складають повідомлення від репортерів – тому широкого розповсюдження набув жанр репортажу. Розповсюджується і жанр інтерв’ю, а тому для читачів більшу вагу має особистість інтерв’юєра.

Народжується і викривальна журналістика з жанром журналістського розслідування. Діяльність крупних трестів і корпорацій нерідко проходила з порушенням законів. У цей період в журналістиці США формується напрям, який ставив перед собою задачу боротися з махінаціями. Б. Флауер у своєму журналі «Арена», який був заснований 1887 р. критикував соціально-економічний устрій. Зявляються викривальні публікації і в виданнях «Маклюра» (Лінкон Стеффенс – статі о корупції міської влади Сен-Луїса – цикл «Позор міст», «Боротьба за самоуправління») , «Космополітан». Ептон Сінклер публікує матеріали про махінації з упаковками і зберіганням м’ясопродуктів. Діяльність у цій галузі навіть було відрегульовано спеціальним законом. У «Космополітан» піднімалася тема експлуатація дитячої праці. Після кризи 1910 р. більшість журналів закрилися чи змінили свій профіль, але жанр журналістського розслідування лишився.

Редакції газет, через ускладнення роботи репортерів, уже складалися з декількох відділів і служб. Були редактори різноманітних відділів, у відділі телеграфних повідомлень відбирали і сортувалися новини. Газета «Нью-Йорк Таймс» створила власний архів і відділ документації, що дозволяв збирати і перевіряти інформацію.

Великого значення набуває планування, організація інформаційних кампаній. Серед співробітників склалися групи професіоналів, що спеціалізувалися на виконанні окремих видів робіт.

Поступово відкриваються курси і спеціальності в університетах.

Зявляються перші кодекси професійної етики журналістів. 1918р Франція, 1923 р. США .

Ще в перші десятиліття 20 ст. створені перші журналістські профсоюзи у ряді європейських країн.

Видання спеціалізуються.