КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ. В європейській історії період від останньої третини XIII стВ європейській історії період від останньої третини XIII ст. і до кінця XVI ст. ввійшов під назвою доби Відродження. За досить короткий термін суспільною свідомістю опанували ідеї свободи і гідності людської особистості. Велось обгрунтування пошуків щастя не у потойбічному світі, а в реальному земному житті. Якщо у середньовіччі традиційною категорією суспільної свідомості була доля (фатум), яка виражала сувору залежність людини від зовнішніх невблаганних сил, то тепер з'явилась категорія фортуни, яка надавала людині можливість власного вибору долі. Виходячи з цього, перевага надавалась особистому ставленню людини до Бога, а не церкві як проміжній ланці між Богом і особою. А відтак створювався ідеологічний фундамент для Реформації - широкого суспільного руху, спрямованого проти монополізму католицької церкви в суспільному житті. Поряд з масовими селянськими повстаннями і виступами проти феодального гноблення посилилась боротьба і проти політики церкви в суспільстві, що призвело до появи єретичних течій, ідеологами яких були Джон Уїкліф (Англія) та Ян Гус (Чехія). їхні думки та дії стосувались подолання феодальної роздробленості, формування єдиної національної державності, скасування привілеїв церкви, оновлення її на засадах повернення до ранньохристиянських цінностей. Формування нових економічних відносин ініціювало пошук нових форм державності з якісно іншими владними інститутами, а також розроб- нових правових форм, які б регулювали ці відносини і забезпечували захист інтересів власників. Спробу вирішити ці проблеми зробили представники ранньобуржуазних вчень про державу і право. Які головні ідеї були притаманні цим вченням? 1. Ідея суверена (єдиновладного правителя) як джерела політичної вла- 2. Головною проблемою державно-правової думки цієї доби стала про- 3. Формувалась ідея громадянського суспільства, яке б поєднувало ін 4. Розроблялось поняття національної держави, яка ставала суб'єктом шям. 5. Продовжувала розвиватись ідея природного права, яке все тісніше 6. Розпочалось формування принципів міжнародного права, проблеми Представники ранньобуржуазних вчень про державу і право здійснили :пробу висвітлити ці проблеми. Держава і право стають об'єктами пізнання. Одну з перших світських державно-правових концепцій цього періоду розробив італійський мислитель, дипломат і політичний діяч, "батько політології" Ніколло Макіавеллі(1469-1527). Найвідомішими його творами є "Монарх", "Міркування про першу декаду Тіта Лівія", "Історія Флоренції". Найбільшою заслугою Макіавеллі в історії вчень про державу і право є наповнення поняття "держава" тим змістом, який воно має в сучасній юридичній науці. Це - перше. Друге. Держава у вченні філософа мислиться не як інституція, а як узагальнююче поняття "політичного стану суспільства", його політична форма організації. Іншими словами, держава - це не образ правління чи апарат, а спільність людей, пов 'язаних політичними відносинами. Третє. Макіавеллі застосував новий термін "stato" (держава), абстрагуючись при цьому від конкретних історичних форм держави (поліс, монархія, республіка, олігархія тощо). Відповідно до його вчення, держава - це політичний стан суспільства (стан владарювання та підлеглості), політичних відносин (відносин панування і підкорення) з органами влади, юстицією, правом, відповідними законами. Важливим атрибутом держави є політична влада, під якою розумілася сила, здатна примушувати підлеглих до покори.
Джерелом розвитку держави та зміни її форм є взаємна боротьба народу та аристократії. Цій проблемі Ніколло присвячує значну частину свого твору "Монарх". - Форма держави залежить від кількості правителів. Це - або респуб - У деморалізованому суспільстві, переконував мислитель, жодна вла - Досліджуючи процес утворення монархії, Макіавеллі дійшов виснув- - В усіх випадках, розмірковує філософ, вдалішою буде монархія, яка - В разі, коли монарх отримує владу з рук знаті, першим його Розмірковуючи про монархію, Макіавеллі віддавав перевагу абсолютній монархії. Які докази на користь збереження та утвердження цієї форми правління приводяться ним? По-перше, влада, здійснювана монархом з допомогою магістрату, не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежить від волі громадян, що входять до магістрату. "...А вони, - пише мислитель, - можуть позбавити його влади будь-коли, а тим паче в скрутний час". По-друге, правителі, які повністю підкорялися долі, не змогли встояти проти її ударів і втратили владу. Тому мудрий монарх повинен своєчасно сконцентрувати владу в своїх руках і робити все, щоб народ постійно відчував необхідність у державі та її правителеві. По-третє, монарх повинен подбати про утворення державних інсти-!їв, які б забезпечували його свободу. Першорядною такою інституцією, думку Ніколо Макіавеллі, повинен бути парламент, який стримував би зазіхання на владу знаті і виступав би третейською установою між боротьбою сильних і слабких. По-четверте, необхідною умовою стабільності монархії є вміння пра-зителя підбирати до виконавчої влади компетентних і сильних людей, які ".. .повинні дбати не про себе, а про державу". Відстоюючи ідею сильної централізованої монархії, Макіавеллі виклав эяд положень, які б сприяли розвиткові держави і забезпечували стабільність суспільства. Це: а) створення умов для праці обдарованим людям; б) сприяння розвиткові торгівлі, ремесла і землеробства; в) встановлення розумних податків; г) забезпечення захисту приватної власності. Віддаючи перевагу надзвичайній централізації влади монарха, Макіавеллі виправдовує її на етапі об'єднання і зміцнення держави. Після цього він допускав встановлення республіканської форми правління, але такої, яка б поєднувала елементи монархії, демократії і аристократії. Політичну владу мислитель розглядав не як божественний недоторканний інститут, а як боротьбу соціальних сил. А в таких умовах політичний вибір не завжди поєднується з мораллю. Розмежовуючи політичну доцільність і мораль, філософ розмірковував над перевагами аморальності, яка, при її вмілому використанні, допомагає правителеві досягти мети. При цьому він підкреслював, що "для досягнення мети придатні будь-які засоби". Ця теза й досі викликає неоднозначне тлумачення і гостру критику. Політичні погляди Н.Макіавеллі щодо сильної централізованої монархії були близькими до вчення Жана Бодена(1530-1596) - відомого французького юриста і політичного діяча. Свою політико-правову концепцію він виклав у творі "Шість книжок про республіку". На думку Бодена, держава формується з родини. Необхідність захисту і взаємодопомога спонукають до об'єднання родини. Коли ж всі родини об'єднуються верховною владою, тоді і виникає держава як форма управління родинами. Верховна влада є визначальною ознакою, яка відрізняє державу від усіх інших утворень, які виникають внаслідок об'єднання родин (напри-лад, сільської общини). Державу, незалежно від її конкретних історичних форм, філософ позначає терміном "республіка" у розумінні "спільна справа". Це - така політична спільність, яка має свою незалежну владу і не підлягає іншій політичній владі: церкві, імперії, великим сеньйорам. Другою характерною ознакою держави є її суверенітет, під яким розумілась необмежена влада над громадянами і підданими. Він не підлягає позитивним законам, бо знаходиться над ними і підпорядковується тільки
божественним і природним законам. На міжнародній арені суверенітет для Бодена означав перш за все незалежність держави від церкви, папи римського, інших держав. Ознаками суверенітету були: а) постійна, не обмежена законом влада суверена, бо він сам є джере б) право суверена видавати і скасовувати закони, оголошувати війну та в) повноваження глави держави призначати суддів, бути судом вищої Єдиним сувереном у державі, носієм верховної влади може бути лише монарх, який уповноважений Богом правити державою і є його намісником на землі. В рамки вчення Бодена вкладалася тільки одна форма державності - монархія. Тільки вона єдина може здійснювати надзаконну владу. Більше того, тільки за монархії можливе чітке та злагоджене функціонування всіх елементів державного механізму. Демократичну, аристократичну і тиранічну державність Боден вважав такими, що не можуть забезпечити добробут суспільства. - Тиранія є насильницькою формою, яка спричиняє постійне обурення - Аристократія з її партійними конфліктами теж не в змозі реалізува - Найгіршою формою є демократія, оскільки народ не здатний до розум На відміну від Макіавеллі, який допускав змішану форму правління, Жан Боден однозначно її відкидав, мотивуючи це тим, що суверенітет неможна поділити і одночасно надати різним суб'єктам влади: монархові та аристократії. Суверенна влада є неподільною. Однак, захищаючи абсолютистські форми правління, Боден обмежував суверенітет глави держави тільки сферою державних відносин. Відносини приватної власності, особисте життя громадян знаходяться поза сферою впливу суверена, вони недоторкані і священні. Обґрунтовуючи фактори стабільності у державі, Боден зазначав, що запорукою хорошого життя є дотримання підданими приписів закону. Закон - це воля суверена і зразок справедливості. Право, на думку мислителя, є досягненням суспільства, бо відрізняє державу від додержавних утворень. Воно повинно, в першу чергу, регулювати дотримання угод і вимагати шанобливого ставлення до приватної власності. Взагалі, виражаючи волю молодої буржуазії, Боден підкреслював, що приватну власність не може порушити навіть державний правитель, оскільки право приватної власності є невід'ємним атрибутом сім'ї. А сім'я - це маленька частка держави, "цеглина", з якої та вибудовується.
|