Мета дослідження: розробити і впровадити у навчанні,вихованні процесі систему робот з метою формування комунікативної сфери у дітей з дизартрією при ДЦП.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДИЗАРТРІЄЮ ПРИ ДЦП

Дипломну роботу виконала: студентка 5 курсу 53-С групи

спеціальності: «Дошкільна освіта.

Логопедія»

Камишанська Юлія Олексіївна

Науковий керівник:

ст. викладач Корсун Ю.І.

Харків – 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..........3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………………8

1.1. Висвітлення проблеми комунікативної поведінки дітей

дошкільного віку у науковій літературі………………………………………....8

1.2. Становлення спілкування дітей дошкільного віку з нормальним

розвитком………………………………………………………………………...14

1.3. Особистості мовленнєвої діяльності дітей із дизартрією

при ДЦП…………………………………………………………………………21

РОЗДІЛ II.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ІЗ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДИЗАРТРІЄЮ ПРИ ДЦП…………………………31

2.1. Визначення особливостей рівнів сформованості комунікативної

поведінки дітей дошкільного віку із дизартрією………………………………31

2.2. Реалізація системи роботи для формування комунікативної

поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП……………………36

2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження…………….54

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ......................................................................................61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................63

ДОДАТКИ .............................................................................................................72

ВСТУП

Орієнтація сучасної логопедії, педагогіки, психології на гуманізацію виховного та освітнього процесу висуває в число актуальних проблем створення оптимальних умов розвитку особистості кожної дитини, її особистісного самовизначення. Особливо гостро ця проблема назріла відносно дітей із порушеннями мовлення, а саме - дошкільників із клінічним діагнозом «дизартрія», оскільки, за даними психолого-педагогічних досліджень, процес розвитку психічних процесів та особистісного розвитку і самовизначення цих дітей ускладнений.

Дизартрія, як складна проблема, інтенсивно вивчається й висвітлена в теоретичному і практичному аспектах у вітчизняній і світовій науковій літературі в клінічному, нейролінгвістичному, педагогічному та психологічному напрямах. Дизартрію, причини її виникнення та види розглядали М. Ейдінова, A. Куссмауль, О. Мастюкова, Л. Журба, Є.Соботович, B. Тарасун; класифікація дизартрії розроблена М. Маргулісом, О. Вінарською, Л. Щербаковою; шляхи, прийоми корекційної роботи визначили К. Семенова, О. Мастюкова, Л. Данілова, М. Іполітова, Л.Лопатіна, Н. Пахомова, Н. Серебрякова, В. Тарасун, М. Шеремет та інші; особливості психофізичного розвитку дітей дизартриків аналізували Л.Бадалян, Л. Журба, О. Мастюкова, Р.Мартинова.

Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням, яке посідає одне з перших місць у структурі дитячої інвалідності. Тяжкість цього захворювання обумовлена складністю рухових, психічних і мовленнєвих порушень (Т. Вісковатова, С. Євтушенко, Е. Калижнюк, О. Мастюкова, М.Рождествєнська, Л. Руденко, Л. Ханзерук та інші).

Мовленнєві порушення у дітей із церебральним паралічем вирізняються великою різноманітністю у зв'язку з різною формою і ступенем тяжкості дизартричних розладів. Усе це поєднується з особливостями психічної діяльності у дітей із дизартрією при ДЦП і значно утруднює спонтанний розвиток комунікативної поведінки.

Принциповий підхід до вирішення цієї проблеми представлений у працях Л.Виготського, який розглядав спілкування як головну умову особистісного розвитку й усунення недоліків аномальної дитини. Виходячи з концепції Л. Виготського, можна стверджувати, що формування комунікативних навичок дітей із дизартрією є одним з пріоритетних завдань спеціальних освітніх установ із корекційної роботи з ними, оскільки результативність і якість процесу розвитку та адаптації в соціумі дітей із дизартрією більшою мірою залежить від рівня комунікативних навичок суб'єктів спілкування.

У вирішені останніх концепцій дошкільної освіти особливе значення набуває формування у дітей навичок позитивної взаємодії із оточенням як запоруки їх благополуччя в розвитку. Згідно з поглядами вітчизняних психологів (Л. Виготський, А. Запорожець, О. Леонтьєв, М.Лісіна, С.Рубінштейн, Д. Ельконін) спілкування виступає однією з основних умов розвитку дитини, найважливішим чинником формування її особистості, врешті, провідним видом людської діяльності, спрямованої на пізнання і оцінку самого себе через посередництво інших людей.

У сучасних умовах особливого значення набуває пошук інноваційних шляхів підготовки дітей із дизартрією до школи, що реалізували б напрями, визначені в «Концепції лінгвістичної підготовки аномальних дітей до шкільного навчання», «Концепції державного стандарту освіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку», «Концепції стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку», у нерозривному зв'язку з онтогенезом мовленнєвого розвитку. Не зважаючи на те, що всебічний розвиток дітей із вадами мовлення є важливим надбанням дошкільного періоду, формування комунікативної поведінки дітей із дизартрією розглядається як процес підготовки до школи й особистісного становлення кожної дитини відповідно до її індивідуальних можливостей, що забезпечує успішність соціальної інтеграції дошкільника у шкільне життя.

Аналіз літературних джерел свідчить про істотні недоліки щодо теоретичного та практичного дослідження і створення програм з формування комунікативної поведінки дошкільників із дизартрією (К. Семенова, Є.Каліжнюк та О. Раменська, Г. Городецька, Н. Симонова, М. Ейдінова, О.Віпарська, Р. Абрамович-Лехтман, В. Кіріченко, М. Блюміна, М.Іпполітова, І. Мамайчук, О. Мастюкова та інші). Недостатньо вивчена структура комунікативної поведінки дошкільників, не розглядаються педагогічні умови і шляхи формування комунікативної поведінки таких дітей. Мало уваги приділяється формуванню комунікативної поведінки дошкільників із дизартрією з урахуванням їх індивідуальних показників розвитку (рівень розвитку комунікативних навичок, наявність або відсутність відхилень у психічному розвитку); недостатньо повно використовуються можливості таких практико-орієнтованих засобів формування комунікативних навичок, як сюжетно-рольові ігри; не приділяється уваги формуванню адекватної самооцінки та мотиваційної сторони як умов розвитку комунікативних навичок.

Успішність формування комунікативної поведінки може бути забезпечена розробкою і використанням комплексу педагогічних заходів, що базуються на принципах гуманістичної психології і реалізовують особистісно-орієнтовану модель взаємодії дорослого з дітьми.

Центральною ланкою цього комплексу має стати створення оптимальних емоційно-позитивних комунікативних ситуацій взаємодії дітей з дорослими й однолітками в іграх та інших видах діяльності, стимулюючих використання таких комунікативних засобів, які забезпечили б формування активної невербальної комунікативної поведінки у дітей із дизартрією при ДЦП.

Об'єкт дослідження: процес формування комунікативної сфери дітей дошкільного віку

Предмет дослідження: система роботи формування комунікативної сфери у дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП.

Мета дослідження: розробити і впровадити у навчанні,вихованні процесі систему робот з метою формування комунікативної сфери у дітей з дизартрією при ДЦП.

Мета і предмет дослідження зумовили необхідність вирішення наступних завдань:

1. Висвітлити проблему комунікативної сфери дітей дошкільного віку у науковій літературі;

2. Розкрити особливості мовленнєвої діяльності дітей із нормальним розвитком і з дизартрією при ДЦП;

3. Визначити рівень сформованості комунікативної поведінки у дітей з дизартрією при ДЦП;

4. Розробити та експериментально перевірити систему роботи з метою формування комунікативної сфери дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП;

Гіпотеза дослідження: формування комунікативної сфери дітей з дизартрією при ДЦП буде ефективно реалізовано, якщо:

- комунікативний компонент буде виділений як головний, що забезпечує входження дитини з дизартрією при ДЦП до спілкування з оточуючими;

- будуть враховуватися особливості психофізичного розвитку дітей з дизартрією при ДЦП.

У ході дослідження були використані наступні групи методів:

- Теоретичний: аналіз і узагальнення наукової літератури,статей і нормативних документів з проблеми дослідження, що дозволило розширити зміст понять: «дизартрія», «дитячий церебральний параліч», порівняння, систематизація та узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність, види комунікативної сфери;

- Емпіричні методи: аналіз та узагальнення даних експериментів, діагностичні (анкетування, педагогічне спостереження,опитування дітей ).