РОЗДІЛ XXXIV 1 страница

Отчий дім

Рибалки розпалили .для нас вогнище й оповіли, що ж
трапилося. Наше судно налетіло в темряві на дерево, що
впало з берега після грози,— це сталося кілька днів тому,
і власник нашого судна про те не встиг довідатися; на пе-
репону ми налетіли вже другі. Біля вогню сяк-так обсуши-
лися, я був босий, у самих штанях та кошулі, а мої товариші
так само. Наші нехитрі статки (гроші та одежа) пішли за
водою, і нам лишалося покладатися на щасливу долю. Мок-
рі й налякані, ми сиділи біля вогнища, і нам страшна стала
та довга, холодна ніч. Боялися, що коли погасне вогонь, усі
страхи і весь жах темряви впадуть нам на голови, тому весь
час підкладали у вогнище хмиз. Сиділи на узліссі, а з лісу
жаско горлали сичі, і від того повітря ніби заморожувалося.

Напівроздягнуті, біля дорогого нам вогню, ми сиділи й на-
віть розмовляти не хотіли.

Я вже знав: мандри мої закінчилися — маю звідси по-
вернутися додому і вже міряв подумки дорогу — згадував
Березань і обігріті дитинством краєвиди. Там зустріне мене
запах рідних трав, а відтак добрий затишок отчого дому,
там зможу я, звільна приплющивши очі, сказати: "Коло
довершилося!" Ще доведеться йти босоніж безліч гін, ще
доведеться не одну ніч провести під голим небом і жебрати,
щоб прохарчуватися, але це дрібниці.

Одежа підсохла, і ми повдягалися. Я порадив товаришам
дістатися до найближчого монастиря (трохи знав ці краї,
блукав тут якось із спудеями) і найнятися там співаками.
Сам же оголосив, що покидаю їхнє добре товариство.

— Хочу навідати батька й матір,— сказав я, і ніхто мені
не перечив, кожен мав своїх.

Уже кінчався серпень, коли холод ночей дає себе знати,
коли сонце вмиротворюється й упокорюється перед близь-
кою осінню. Я йшов через ліс, залитий ранішніми проме-
нями, і переповнював мене сум. У кущі позакрадалися жовті
листки, зілля повисипало насіння, роса щедро прикрашала,
ніби коштовне каміння, траву — топтав її босими ногами.
Довкола стояла тиша, лише високо над головою погойду-
валися із легким шумом старі сосни.

Я сів на пеньок, поклавши на коліно палицю, й замислив-
ся. А може, простісінько заціпенів, бо тиша лісу вражала
мене. Сонце грало в ногах, швидка ящірка, побачивши мене,
чкурнула в кущі. Я був сам. Без думок, оповитий тишею
лісу і скутий нею. Жив самими тільки очима — переді мною
розгортався химерний світ. Повзали мурахи, один за од-
ним,— всі вони знали, куди їм іти. Побільшилися — я узд-
рів їхні величезні очі, якими розумно оглядали світ. Проліз
козачок, тягнучи на спині зображення черепа. Він теж був
повільний і знав, куди іти. Спинився перед росиною і торк-
нув її лапкою. Мені почулося, що росина забриніла ніжно
й упокорено,— пізнав раптом тиху музику: весь простір до-
вкола мене загучав.

Звів голову. Пролетіла бджола і легко впала на квітку в
ногах. Пила з неї сік, була заклопотана й копітлива — знала,
що їй треба робити.

Я сидів на краю галявини. Побачив: біжить через неї
заєць. Стрибав ліниво й повільно, ніби плив, зовсім не боя-
чись мене,— в цю хвилину ми з ним жили в різних пло-
щинах. За хвилину на галявину вийшла лисиця. Жовта й

гарна, вона звела писка, нюшачи повітря. Лінії тіла її були
чудові — я подумав: ось вона, лисиця із людських казок.
За мить розчинилась у зелені, так і не запримітивши мене.
Я зітхнув і заворушився, від сидження заклякло мені тіло.

Пролетіла в повітрі дика коза. Я здивовано розплющив
очі: в неї на ріжках сидів тетерюк і витяг шию, ніби зби-
рався співати. Але звуку не було, бо лежала навколо свята
тиша. Тільки музика, яку почув раніше, звучала й звучала,
заповнюючи не тільки простір, але й усього мене. По-
справжньому живими у цій тиші були лише сонце й мої очі,
котрі пожадно приймали світ...

Сірий вовк вийшов на галявину. Облизався, язик його
спалахнув, як вогонь. Можливо, він тільки поснідав, а те-
пер знічев'я блукав. Зашелестіло зовсім близько, і я побачив,
як кривулясте вгинається трава,— лишала ледь видний слід
гадюка чи вуж. З трави просто до моєї ноги стрибнула жаба,
спинилася й почала гріти на сонці репаві боки. їжак вико-
тився й понюхав ту жабу, але вона не зворухнулася, їжак
пирхнув й поніс далі наїжачені голки.

Я сидів, оповитий зеленим серпанком. Напівпрозорим і не-
живим. Усе було сповільнене і застигле. Можливо, завдяки
цьому так просто відчувалася мені лагідна яснота буття.
Трав і звірів, людей і дерев. Мене помалу заповнювало тихе
світло. Очі були повні ясноти також, очниці аж розпеклись.
Он він, світ: пливли ящірки, комахи, вужі, летіли птахи —
все трохи змінене, бо незвично побільшене. Звірі вже про-
топтали через мою галявину стежку, але не було їм кінця,
як не було кінця моєму розтривоженому почуттю.

У мене в ногах заколивалася золота голівка вужа. Пильно
розглядав мене, а я його.

— Такий довгий-довгий ранок! — сказав я йому, пово-
дячи мерзлякувато плечима. Тримав пальцями жовтого
листка й нюхав його: неначе одна із плям на вужевій голові.

Знову дивився перед собою. Трава довкола ворушилася.
Шепотіла щось по-своєму, і я знову уздрів козачка — тяг
на спині черепа. Лисиця підійшла до мене і згорнулась у
ногах, гріючи босі мої пальці. Здалося, я навіки зрісся із
цим пнем, на якому сидів, а може, ніколи й не вийду з цього
лісу. Пень був оброслий звідусіль посіченим листям папо-
роті, вона віщо зашелестіла.

Вуж дивився на мене сумними очками.

— Я теж колись стану, як ти чи лисиця,— сказав йому.
У дрібненьких вужевих очах зламалося по іскрі, але я не
вгадав, що хоче мені сказати.

— Лишайтесь у мирі! — сказав, з натугою встаючи. Бо-

лів мені поперек і гули ноги.— Мене чекає дорога. Ти розу-
мієш, вуже, що таке дорога?

Стояла довкола тиша. Я всміхнувся. Підняв із трави ціп-
ка. Велика тиша похитувалася навдокруг. Я ступив від пень-
ка на стежку, що її протоптали звірі. Папоротеве листя за-
хиталося — прощалося зі мною. Я спинивсь і глянув собі під
ноги. Мурахи тягли на собі стебла сохлої трави, яка відшу-
міла своє літо. Змахнув ціпком, вуж злякано поповз у кущі,
а я пішов стежкою, легенько насвистуючи. Здається, була
то мелодія, що її почув я на цій галявині. Зрештою, я тіль-
ки мав витягнуті в дудочку губи й лише вдавав, що свищу.

РОЗДІЛ XXXV,

у якому Турчиновський оповідає
про срібні хмари

Все більше й більше думаю про свого сина, люб'язний чи-
тальнику. В глибині душі я його благословив — сам-бо та-
кий і не маю анінайменших підстав судити той учинок. Мо-
же, мандрівка, яку відбуде, принесе йому немало лиха чи
небезпек, адже і він з кореня Турчиновських, а може, все
вийде навпаки. Хто зна, чи пізнає він більше за мене, але
піти в таку подоріж не завадить. Конечний же вирахунок
вийде в нього, як і в мене: він загартує дух і знайде ще
більше неупокорення, коли не збайдужіє.

Мало кого не захоплює таке неупокорення, любий чи-
тальнику, коли молодість нуртує в крові, а очі запалюються
неземним вогнем. Одному дано вогню більше, іншому мен-
ше, зате не кожному дається донести його до кінця днів сво-
їх. Більшість палких молодиків загасає в полоні родинних
обов'язків та буденного життя. Відтак іде великий вибір
матінки нашої — натури. Вона кожного прилаштовує до пев-
ного місця на велетенській кулі землі нашої, і щасливий той,
хто знаходить собі спокій і любу працю. Адже така пра-
ця — джерело для неупокорених, і з нього єдиного людина
по-справжньому тамує спрагу...

Думаю про свого сина: він почав мандрівку і, може, тер-
пить у цю хвилину нестатки. І хоч батьківська турбота не
полишає мене, думаю про це спокійно. Бо знаю: всілякі бу-
вають марнотравні сини. Один повертається додому, як по-
битий пес, а інший — як навчений мудрець...

Такі гадки навідали мене у п'ятницю ввечері. Я сидів на
трав'яній лаві в саду і слухав приглушені віддаллю звуки.
Сутінок загорнув світ м'яким укривалом — все готувалося
прийняти сон. Річка розширила своє плесо хвилями сер-

панку, що покрив береги, і чекала, коли вийдуть на небо
зорі й місяць, аби було чим гратися її рибі.

Мені було затишно. Сидів, приплющившись, а над голо-
вою лопотіло жовте листя. Зовсім потемніло, коли я вирі-
шив прогулятися. Рушив, повільно пересуваючи ногами, про-
стеленою між дерев стежкою туди, де хлюпотіла ріка. Саме
тут я й побачив на небі срібні хмари.

Ніби вітрила неземних кораблів, вони розгорнули над
землею тремкі полотнища й горіли в небі білим вогнем.
Я вражено спинився. Серед темряви срібні хмари видава-
лися дивоглядною з'явою. Ясніли в мороку так, як велетен-
ські світляки, і таки були схожі на розгорнуті вітрила. Стоя-
ли незрушно над головою — спинилися, ніби готуючись до
стрімкого натиску на крайнебо. Світла від них тут, на землі,
не побільшувалося, але все небо грало голубуватим сяйвом.
Страх і занепокоєння, хвилювання й ураза — все під цим
світлом унеможливлювалося. Справжнім був тільки спокій,
чарівна, незбагненна яснота, якою охоплено хмари. На мить
мені здалося — вони горять. Помалу тліла їхня матерія, щоб
навіки очистити зірчастий шовк неба. Анінайменшого на-
вколо руху, анінайменшого шелесту, перестала скидатися на-
віть риба, анінайменшого вітру. Був тільки я, мій настрій
і ці дивні вітрила хмар, що зупинилися.

Мені вже не здавалося, що вони кинуться на небокрай
для безтямного завойовництва, я був упевнений у зворот-
нім: вони стоять на припоні, їх тримає земля, і їх покликано,
щоб отак стояти: вітрила, які зупинилися.

Я теж не міг зрушити з місця під цими осяйними хма-
рами, сам на сам із ними, з безліччю нерозв'язаних думок та
химер у голові, в мороці, хоч наді мною рівно й нерушно
світилося біле полотно.

Відчув, як тахкотить у скронях кров, а сам я розчиняюся
серед неземного срібла, мертвого, але запаморочливого, яке
не гріє і не палить, але сяє. Так, я був переконаний, що
це й не вогонь, який спалює вітрильники, котрі навіки зу-
пинилися,— це щось інше. Я дивився, хапав поглядом світ-
ло — ні, тут немає ані змагання, ані спалювання. Є лише
сяйво, рівне, вічне, яке не освітлює землі й мозку, але їх за-
спокоює.

Хмари горіли зачарованим вогнем: казкова з'ява срібних
полотниськ, які прийшли подивитися на землю і вмиротво-
рити її. Адже на неї покладено величезний тягар і вона
стогне під ним: вона ж бо чи не є єдине небесне тіло, на
якому живуть дивні створіння, котрі вміють і можуть від-
чувати себе і світ...

>> Шевчук Валерій
>> Три листки за вікном. Листок другий. "Петро Утеклий". Повість за судовими актами XVIII століття.

Підпалимо небо — і кинемо душі в повітря,
В степах розгнуздаєм сліпого коня...
Яків Савченка

РОЗДІЛ І
Сірий спокій

Розпізнавати труп, який знайдено за селом Рудівкою, по-
слано наказного сотника Івана Скибу, котрий уважався за
найуправнішого в таких справах. Він попросив товаришува-
ти в цьому ділі мене, канцеляристу сотенної канцелярії
Петра Турчиновського, щоб занотовувати все вислідже-
не — це я мав потім уписати до міських книг.

Ми рушили у Рудівку верхи.

— Ну, пане канцеляристе,— сказав каказннй сотник,—
цього літа мої льохи наповнилися добряче. Вродив славний
аґрус, і я зробив барило аґрусового вина. Не знаєте, як
його роблять?

Повернув у мій бік обличчя: очі його були сірі, можливо,
через відбите в них небо, і мружилися. Стояв у тих очах,
як і в полях, що розстелялися навдокіл, сірий спокій.

— Ви, пане наказний сотнику,— відповів я,— великий
мастак до виготовлення напоїв. Я ж у тому, самі знаєте...

Говорив цю фразу розтягло, бо й голос мій плив серед
сірого спокою навколишніх нив трохи змінено. Можливо,
починав відчувати і день цей, і його настрій.

Нам у обличчя віяв вітер, злегка моросячи, бо небо
сипало мжичку, яка обсівала нашу одежу дрібними цяточ-
ками.

— А що, пане наказний,— сказав я, втираючи рукавом
обличчя,—чули, може, про якогось там месію балакають?

— Пусте, то й балакають,— виплюнув згусток слини
Іван Скиба.— Людям не так їсти дай, як побалакати.

— Дивне не те,— сказав я, переганяючи коня через ка-
люжу,— що чоловік, котрий видає за месію, з'явився.
Я не раз читав у книгах, що псевдомесіями в різні часи
повниться світ. Дивно те, що він з'явився таки в нашій сто-
роні.

Скиба завернув до мене сіре, мокре обличчя.

— Не вам мені казати, пане канцеляристе,— мовив він,—
але в святому письмі заповіджено, що справжній месія при-
йде вдруге на землю не задля миру.

— Так кажете,— пирснув я,— начебто упевнюю вас, що
той месія справжній. Просто дивні чутки ходять по нашій
землі.

— А хіба наша земля не християнська? — спитав Скиба.

— Християнська, але месії її поки що обходили,— ска-
зав я не без гумору, і наказний сотник усміхнувся й собі.—
Отож мене цікавить: чи справді й між нашого народу з'я-
вився хтось такий, хто посмів ставити себе поруч з богом?

— А мене більше цікавить, пане канцеляристе, як зро-
бити добрий мед чи наливку. Людині гріх заноситися так
високо...

Ми під'їжджали до села. Збоку в полі виднівся гурт лю-
дей, і наказний сотник завернув коня. Неподалік стояла
самотня хата, обгороджена тином, до неї вів ледь утопта-
ний путівець.

Люди й справді стояли довкола трупа, задля якого ми й
вирушили в цю мандрівку. Обличчя в усіх були так само
зарошені — всі вони, наче на команду, повернулись у наш
бік. Був тут, як виявилося з подальшого опиту, рудівський
піп Семен Ващенко, рудівський-таки козак Степан Джева-
га, його небіж Яків Джевадський, значковий товариш Дмит-
ро Куриленко, козак Лук'ян Попович, посполитий Онисько
Волошин і дячок села. Рудівки Стефан Савич.

Іван Скиба зіскочив з коня і, затримуючись на кожному,
пильно обдивився всіх, що стояли супроти нього.

— З вашого дозволу, панове товариство,— сказав,—
оглянемо тіло...

Я зістрибнув з коня й собі і підійшов до вбитого. Це був
русявий молодик років двадцяти п'яти, худорлявий і круг-
лолиций, з голеною бородою і з русявими вусами. На ньо-
му були білі вовняні шаровари й сорочка.

Щось темне й кошлате торкнулося мого серця, як торка-
лося завжди, коли бачив я мертвого,— чорна тінь хитну-
ла простір. Зирнув на людей, що зібралися тут, і здалося
мені, що постаті зламалися і схитнулися, наче відбиті у воді.
Я, однак, згасив цей мимовільний спалах, бо наказний сот-
ник уже схилився над мертвим і задер на ньому сорочку,
оглядаючи труп. Я вийняв зі скриньки, прив'язаної до сід-
ла, перо, відкинув покришку паламаря і, поклавши дощеч-
ку на круп коня, приготувався писати все, що мені скажуть.

Іван Скиба говорив глухо, начебто бив у нетуго натягне-
ний тимпан, а моє перо хутко бігало по папері. Ніхто не
знав ні імені, ні прізвища вбитого, а були на ньому знаки
такі: голова спухла і пробито її на лобі в двох місцях. На
грудях — битий знак, величиною з п'ятак, круглий, черво-

ний, обкипілий кров'ю, невеликий битий знак біля шиї.
Скиба перевернув замордованого, і всі тихо зойкнули: вся
спина була опухла й червоно-синя по пояс. Так само поби-
ті й чорно-сині були руки.

— Дрюком били,— сказав Дмитро Куриленко.

— А може, й обухом,— озвався Лук'ян Попович.

Я так і записав: бито києм чи обухом.

Наказний сотник звівся, витяг хустку і втер мокре від
мжички, що знову замиготіла над полем, обличчя. Він
стояв, якийсь час дивлячись на убитого, тоді відвів погляд
і зиркнув на довколишні поля. Я мимоволі подивився туди
й сам і здригнувся: щось уразило мене в тому краєвиді, як,
очевидно, й наказного сотника. На перший погляд, не було
там нічого особливого: краєвид як краєвид. Але вчувалося
там інше. Поля тяглись у глибину, сірі й драглисті, начеб-
то спухлі, як спина цього вбитого. Власне, ота схожість
землі й спини вбитого і вражала найбільше. Над усім цим
зависло сіре, крицеве небо, яке лежало так низько, що між
полем та небом залишився вузький проміжок. Мене потяг-
ло в глибину цього сіро-червонястого спокою, туди, де не-
має ні стежок, ні доріг, в іржаве місиво, яке тільки й чекає,
щоб упала на нього жива істота. Тоді вона ковтне й виплю-
не її такою, якою бачимо цього русявого незнайомця.

Наказний сотник, однак, розмірковував простіше. Повер-
нувся до людей і спитав:

— Хто знайшов тіло?

— Федір Криворученко, мій вівчар,— сказав Степан
Джевага, якось дивно пересмикнувши шиєю. Тоді всі по-
дивилися на Степана Джевагу, і я вразився, які в усіх спо-
кійні й по-однаковому викруглені очі.

Федір Криворученко переступив поріг школи, де ми сіли
з Іваном Скибою, щоб вести допити, й подивився на нас
чорними, пронизуватими очима.

— Я гнав вівці,— сказав він.— Було це в понеділок,
восьмого вересня, за гребелькою рудівського козака Івана
Товкачівського.

— Скільки це від села? — спитав Іван Скиба.

— За одну верству, біля Товкачівського хутірця.

— Це того, що в одну хату?

— Еге ж,— відповів Федір.— На ниві його милості па-
на полкового писаря Тодора Галенковського.

— В яку це було пору?

— Саме коли сонце сходить... Був він у шароварах та
білій сорочці. Я подумав: щось воно біліє! На ногах у нього
були постоли, під головою лежав бурдючок, а чи щось було
в ньому — не знаю. Ще я бачив хустку бежеву й пояс.

— Кому зголосив про вбитого?

— Підсусідкові Герасиму, що його звуть Паламарем. Він
на тому Товкачівському хуторі живе з жінкою та дітьми.

— Далеко це од хати?

— З добрих шістдесят ступнів,— сказав Криворученко.

— Герасим оглядав тіло?

— Оглядав, але не чіпав,— сказав Федір.— І от що ми
побачили: там, де лежало мертве тіло, місце нестолочене,
і ніякого знаку не було, що саме тут його вбито.

— Правду свідчиш?—спитав, пильно позирнувши,
Скиба.

Тоді Федір Криворученко витягся, а обличчя його зро-
билося поважне, навіть урочисте:

— Кажу під совістю святу правду!—сказав і ступив у
мій бік, щоб підписатися під своїми словами.

Я пильніше придивився до нього. Мав сірі звужені очі,
і стояло в них щось завмерло-застигле, як і в тих рудів-
ських полях, що ми їх нещодавно оглядали...

Я ступив до вікна перш, ніж прийде Герасим Паламар,
щось покликало мене подивитися ще раз на ті дивні черво-
нясті поля. Але звідси не побачив я піль, тільки шматок
вулиці й молодицю, що йшла боса по дорозі, несучи на ко-
ромислі дерев'яні відра. Вода вряди-годи виплескувалася
на дорогу, а молодиця, начебто відчувши мій погляд, по-
вернулася. Я вразився на зовсім молоде, прегарне обличчя,
мене обпекли великі тужні очі, а вуста молодиці розсуну-
лися чи до сміху, чи до плачу...

— Оце повернемося додому,— сказав у мене за спиною
Іван Скиба,— то спробуєте, пане канцеляристе, моєї яго-
дянки. Кладу я туди все, що набереться: малину, смороди-
ну, груші, яблука — хай буде навіть упале з дерева. Додаю
аґрусу, вишні — всього потроху. Коли ж перешумує, заби-
ваю в міцне барило, бо воно виходить пінне...

З другого кутка світлиці щось прицмакнуло — там сидів
дячок Стефан Савич. Я повернувся. Дячок губивсь у кутку,
малий і непомітний, вуста його всміхалися, а очі були, як у
тої жінки, що уздрів її через вікно, великі й сумні.

— Наганяєте мені смаку,— сказав він і засміявся якось
хрипко.

З

— Це ти Герасим, якого прозивають Паламар? — спитав
Іван Скиба, налягаючи грудьми на стіл.
Герасим хитнув.

— Живеш у хаті козака Івана Товкачевського?
Паламар сів на лаву, обличчя його було від мжички, що
знову посіялася за вікном, вогке. Витяг ноги в чоботях, аж
простяглися на півхати, й обперся лівим плечем об стіну.

— Я тоді порався на току біля пашні,— сказав Герасим
спокійно.— Саме сонце сходило...

Герасим зупинився серед двору, щоб глянути, як сходить
сонце. Стояв і мружився, а воно, виринувши раптом з-за
іржаво-синявих полів, засліпило його. Побачив, як жене не-
подалік вівці Федір Криворученко, і вівці здалися йому
пухнастими хмарками на червонястому тлі. Ще за мить
уздрів, що Федір покинув вівці й побіг навпростець—у ньо-
го було перелякане й перекошене обличчя.

"Там, їй-бо, мертвий чоловік!"—прошепотів Федір, лед-
ве переводячи з бігу дихання...

— Де саме він лежав? — спитав наказний сотник.

— Біля рову, що зветься Товкачівський, на землі його
милості пана полкового писаря.

— Ти сам мешкаєш на хуторі?

— З жінкою та дітьми,— відповів Герасим.— У тому ху-
торі одна тільки хата.

— Ходив дивитися на тіло?

— Разом із вівчарем. Потім ми гукнули Івана Хвилонен-
ка, підсусідка пана Якова Огроновича, й показали тіло.

— Місце там було потолочене?

— Отож-бо і є, що ні,— відповів Паламар, і це було все,
що він знав.

Я покликав його підписатися під тим, що сказав, а що
був він неписьменний, пішов до мене підписатися на його
прохання рудівський дячок Стефан Савич. Я придивився
пильніше вже до дячка: розумне й по-своєму гарне обличчя
засвітилося проти мене. Руки виписували літери легко й
управно — був це писець умілий.

— Де вчилися, пане дяче? — спитав я тихо.

— Там, де і всі. Одну маємо alma mater,— відказав дя-
чок і подивився на мене чи іронічно, чи весело.

Герасим пішов, а я знову встав, щоб розім'ятися. Вдру-
ге підійшов до вікна, але до іншого, з протилежного боку.
Тут побачив городи, що тяглися до сусіднього обійстя з
вишневим садком,— листя вишень було побите іржавою ру-

дизною. Сіра незрушна тиша стояла в нашій хаті, здається,
припливла вона до нас від тих городів, що на них я дивився.

— Будемо кликати Івана Хвилоненка,— сказав якось
знехотя Іван Скиба.

— Попитайтесь у Лук'яна Поповича,— обізвався дячок,
знову завовтузившись у кутку. В нього сльозилося одне
око, і він утер його рукавом, загинаючи до щоки рідку і вже
сиву борідку.

— Чому саме Поповича? — спитав Скиба.

— Тримає шинок. А самі знаєте: туди заходять усі при-
їжджі...

Він знову втер око і подивився на мене ясно-сірими
очима.

Але Поповича не треба було кликати: сам переступав
поріг.

— Таки тримаю я шинок,— сказав він.— Через це й при-
ходжу до ваших милостей без нагадування, дещо таки знаю.
Тоді, коли оглядали небіжчика, я не посмів улазити зі сво-
їм словом, але теперички—пора! Наперед скажу, що ймен-
ня, прізвища і хто він, убитий, не знаю...

— Коли це сталося? — спитав наказний сотник.

— У неділю, сьомого вересня. Був він з двома стадника-
ми значкового товариша Нестора Федоровича, один Ми-
хайло, прізвища не знаю, а другий — Лук'ян Кнуренко.
Третій — стадник полкового судді пана Ягельницького, він
же Кочубей, четвертий — коровник пана Дмитра Марке-
вича, п'ятий — убитий, а шостий — його, вбитого, товариш,
хто він і звідки, бог його відає!

— Усього шестеро?

— Так і є. Троє приїхало верхи — це два стадники знач-
кового товариша Нестора і стадник пана судді.

— Довго в тебе були?

— З півгодини,— сказав Лук'ян Попович, присідаючи на
лаву.

Він, певне, йшов сюди швидко, чи, може, зашвидко випа-
лив своє зізнання, бо сидів і віддихувався. За його спиною
стояло вікно, і я побачив на шибці кілька тремтливих кра-
пель, що клеїлися до скла і боролись із вітром, котрий їх
здував. Іван Скиба теж подивився на ті краплі.

— Дощ почався,— озвався зі свого кутка дячок Стефан.

— Не так воно й дощ,— сказав Лук'ян,— як таке: наче
небо на землю сісти зібралося...

— Пили вони в тебе? — спитав Скиба.

— Більше говорили. Після того подалися просто в село.
Були тверезі, й ніякої суперечки поміж них не було...

У Лук'яновім зорі засвітився той-таки сірий спокій, що
так вражав сьогодні мене.

— Підпишіться за мене, пане Стефане,— попросив вія
дячка Савича, і той, сполохнутий, різко звівся на ноги, аж
хрумкнуло йому в колінах.

— Хто в Рудівці шинкує ще? — спитав Скиба, натоп-
туючи люльку.

— Андрій Хвостенко, підсусідок пана Огроновича і
В'юцка Безкровна, шинкарка пана Маркевича,— сказав по
дорозі до столу дячок Стефан.

Дячок був невисокий і тонкий, перетягнутий у стані по-
ясом, обличчя його помережане зморшками, але очі світи-
лися по-молодечому — єдині очі, у яких не було сумрявого
сірого спокою. Я відчув до нього приязнь і знову викори-
став нагоду, коли наблизився до мене, щоб завести легку
балачку:

— Значить, училися, пане Савичу, в Києві?

— Певне, як і ваша милість,— блиснув очима дячок.

— До якого класу дійшли?

— Кінчив поетику.

— Значить, у вас є, пане дяче, книжиця з віршами?
Дячок звів на мене трохи насторожені очі.

— Книжиця з віршами у мене є,— сказав спроквола.—
Але ж чи вам, пане канцеляристе, те цікаво?

— Я теж дійшов до філософії,— мовив я,— ще й про-
вчився на ній цілий рік. Після того рушив, як і ви, шукати
місця прожитку. Так само колись учинив мій батько Остап
і дід мій, неспокійна душа, Ілля Турчиновський. А питав я,
пане Савичу, від того, що і в мене є книжиця з віршами та
всілякими записами, ми могли б при добрій нагоді та згоді
ними обмінятися...

Але дячок не встиг відповісти мені, бо зайшов Андрій
Хвостенко. Під час нашої з дячком розмови Іван Скиба
подрімував у кутку за столом — наш інтерес йому був чу-
жий. Коли ж зайшов Хвостенко, він знову набрав урядової
постави.

— Були вони в мене, аякже,— сказав Огроновичів підсу-
сідок. Говорив швидко й викидав із себе слова, наче ви-
пльовував круглі камінці.— П'ятеро чоловік було: пана суд-

ді стадник Кочубей, значкового товариша Федоровича стад-
ник Михайло, ще й коровник пана Дмитра Маркевича
Хома Біда, звісно, і той убитий з товаришем, хто зна, як
їх і звуть. Сиділи вони до полудня.

— Багато випили?

— Та сім кварт, по три копійки за кварту. За них мені
Біда й хустку гранатово-рябу застановив — хустка на два-
дцять копійок.

— Ну а коли випили?

— То й пішли від мене. Хвоста тобто, десь, як по правді
сказати... ополудні! Еге ж, пішли собі, а мені яке діло куди?
Я так і жінці своїй сказав: яке мені до того діло, кхе! За-
платили чи б то заставу лишили, то й гаразд!

— Не сварилися поміж себе?

Андрій Хвостенко поставив супроти наказного сотника
нетямкуваті оченята, начебто питано щось дивне.

— Ні, не сварилися,— категорично відказав він.— І біль-
ше в мене не були...

Я помітив, що в Андрія Хвостенка, чи Хвоста, як його
прозивали, дивної барви волосся. Мало воно рудуватий від-
лив, так само, як і його одежа. Такого кольору була й гра-
натово-ряба хустка, яку заставив Хома Біда,— це була бар-
ва цього рудого краю. Село теж звалося Рудівка, бо все
навколо таки й справді випромінювало рудизну: земля, ха-
ти й люди. Навіть солома на стріхах виглядала не як
скрізь — росла на червонясто-синій землі й набиралася
тої барви ще на ниві.

Мені захотілося прогулятися селом, а затим вийти і на
ті порожні й чудні поля. Хотілося пильно придивитися до
них, бо не полишала мене думка, що вони — це спина
смертельно пораненого чоловіка, а водночас — манливе,
хитливе багно, з якого виглядає безліч затамованих, але й
зірких очей. Від тих очей струмить, як світло, сірий спокій,
що помітив я його, ступивши на цю землю. Можливо, він
ставав манівною силою, що раптово приголомшує людину і
примушує її наближатися до себе. Сплутує волю, притьма-
рює мозок, і людина починає йти, не маючи сили спинити-
ся. Йде вона доти, доки не ковтне її червонясто-синя барва
і доки не почне нею упиватися, як упивається все тутешнє
зело й живність. Через це, подумалося мені, всі люди тут
навіть ув одежу рудувато-синю вдягаються, через те у них
так дивно пригашено погляди — вони з іншого світу, і нам
з Іваном Скибою тут незатишно. Я мимовільно пригадав
молодицю, котру бачив, коли виглядав у вікно,— щось було
у ній незвичайне. Щось таке, від чого серце моє зіщулило-

ся, і відчув я невиясний біль — прошив він мене наскрізь.
Від того з'явилося незбагненне й безпричинне почуття ви-
ни, хоч не мав би я почуватися винуватим. Але жінка по-
вернулась у мій бік і позирнула на мене очима, які й досі
стоять переді мною.