КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
РОЗДІЛ XXXIV 1 страница
Отчий дім
Рибалки розпалили .для нас вогнище й оповіли, що ж трапилося. Наше судно налетіло в темряві на дерево, що впало з берега після грози,— це сталося кілька днів тому, і власник нашого судна про те не встиг довідатися; на пе- репону ми налетіли вже другі. Біля вогню сяк-так обсуши- лися, я був босий, у самих штанях та кошулі, а мої товариші так само. Наші нехитрі статки (гроші та одежа) пішли за водою, і нам лишалося покладатися на щасливу долю. Мок- рі й налякані, ми сиділи біля вогнища, і нам страшна стала та довга, холодна ніч. Боялися, що коли погасне вогонь, усі страхи і весь жах темряви впадуть нам на голови, тому весь час підкладали у вогнище хмиз. Сиділи на узліссі, а з лісу жаско горлали сичі, і від того повітря ніби заморожувалося.
Напівроздягнуті, біля дорогого нам вогню, ми сиділи й на- віть розмовляти не хотіли.
Я вже знав: мандри мої закінчилися — маю звідси по- вернутися додому і вже міряв подумки дорогу — згадував Березань і обігріті дитинством краєвиди. Там зустріне мене запах рідних трав, а відтак добрий затишок отчого дому, там зможу я, звільна приплющивши очі, сказати: "Коло довершилося!" Ще доведеться йти босоніж безліч гін, ще доведеться не одну ніч провести під голим небом і жебрати, щоб прохарчуватися, але це дрібниці.
Одежа підсохла, і ми повдягалися. Я порадив товаришам дістатися до найближчого монастиря (трохи знав ці краї, блукав тут якось із спудеями) і найнятися там співаками. Сам же оголосив, що покидаю їхнє добре товариство.
— Хочу навідати батька й матір,— сказав я, і ніхто мені не перечив, кожен мав своїх.
Уже кінчався серпень, коли холод ночей дає себе знати, коли сонце вмиротворюється й упокорюється перед близь- кою осінню. Я йшов через ліс, залитий ранішніми проме- нями, і переповнював мене сум. У кущі позакрадалися жовті листки, зілля повисипало насіння, роса щедро прикрашала, ніби коштовне каміння, траву — топтав її босими ногами. Довкола стояла тиша, лише високо над головою погойду- валися із легким шумом старі сосни.
Я сів на пеньок, поклавши на коліно палицю, й замислив- ся. А може, простісінько заціпенів, бо тиша лісу вражала мене. Сонце грало в ногах, швидка ящірка, побачивши мене, чкурнула в кущі. Я був сам. Без думок, оповитий тишею лісу і скутий нею. Жив самими тільки очима — переді мною розгортався химерний світ. Повзали мурахи, один за од- ним,— всі вони знали, куди їм іти. Побільшилися — я узд- рів їхні величезні очі, якими розумно оглядали світ. Проліз козачок, тягнучи на спині зображення черепа. Він теж був повільний і знав, куди іти. Спинився перед росиною і торк- нув її лапкою. Мені почулося, що росина забриніла ніжно й упокорено,— пізнав раптом тиху музику: весь простір до- вкола мене загучав.
Звів голову. Пролетіла бджола і легко впала на квітку в ногах. Пила з неї сік, була заклопотана й копітлива — знала, що їй треба робити.
Я сидів на краю галявини. Побачив: біжить через неї заєць. Стрибав ліниво й повільно, ніби плив, зовсім не боя- чись мене,— в цю хвилину ми з ним жили в різних пло- щинах. За хвилину на галявину вийшла лисиця. Жовта й
гарна, вона звела писка, нюшачи повітря. Лінії тіла її були чудові — я подумав: ось вона, лисиця із людських казок. За мить розчинилась у зелені, так і не запримітивши мене. Я зітхнув і заворушився, від сидження заклякло мені тіло.
Пролетіла в повітрі дика коза. Я здивовано розплющив очі: в неї на ріжках сидів тетерюк і витяг шию, ніби зби- рався співати. Але звуку не було, бо лежала навколо свята тиша. Тільки музика, яку почув раніше, звучала й звучала, заповнюючи не тільки простір, але й усього мене. По- справжньому живими у цій тиші були лише сонце й мої очі, котрі пожадно приймали світ...
Сірий вовк вийшов на галявину. Облизався, язик його спалахнув, як вогонь. Можливо, він тільки поснідав, а те- пер знічев'я блукав. Зашелестіло зовсім близько, і я побачив, як кривулясте вгинається трава,— лишала ледь видний слід гадюка чи вуж. З трави просто до моєї ноги стрибнула жаба, спинилася й почала гріти на сонці репаві боки. їжак вико- тився й понюхав ту жабу, але вона не зворухнулася, їжак пирхнув й поніс далі наїжачені голки.
Я сидів, оповитий зеленим серпанком. Напівпрозорим і не- живим. Усе було сповільнене і застигле. Можливо, завдяки цьому так просто відчувалася мені лагідна яснота буття. Трав і звірів, людей і дерев. Мене помалу заповнювало тихе світло. Очі були повні ясноти також, очниці аж розпеклись. Он він, світ: пливли ящірки, комахи, вужі, летіли птахи — все трохи змінене, бо незвично побільшене. Звірі вже про- топтали через мою галявину стежку, але не було їм кінця, як не було кінця моєму розтривоженому почуттю.
У мене в ногах заколивалася золота голівка вужа. Пильно розглядав мене, а я його.
— Такий довгий-довгий ранок! — сказав я йому, пово- дячи мерзлякувато плечима. Тримав пальцями жовтого листка й нюхав його: неначе одна із плям на вужевій голові.
Знову дивився перед собою. Трава довкола ворушилася. Шепотіла щось по-своєму, і я знову уздрів козачка — тяг на спині черепа. Лисиця підійшла до мене і згорнулась у ногах, гріючи босі мої пальці. Здалося, я навіки зрісся із цим пнем, на якому сидів, а може, ніколи й не вийду з цього лісу. Пень був оброслий звідусіль посіченим листям папо- роті, вона віщо зашелестіла.
Вуж дивився на мене сумними очками.
— Я теж колись стану, як ти чи лисиця,— сказав йому. У дрібненьких вужевих очах зламалося по іскрі, але я не вгадав, що хоче мені сказати.
— Лишайтесь у мирі! — сказав, з натугою встаючи. Бо-
лів мені поперек і гули ноги.— Мене чекає дорога. Ти розу- мієш, вуже, що таке дорога?
Стояла довкола тиша. Я всміхнувся. Підняв із трави ціп- ка. Велика тиша похитувалася навдокруг. Я ступив від пень- ка на стежку, що її протоптали звірі. Папоротеве листя за- хиталося — прощалося зі мною. Я спинивсь і глянув собі під ноги. Мурахи тягли на собі стебла сохлої трави, яка відшу- міла своє літо. Змахнув ціпком, вуж злякано поповз у кущі, а я пішов стежкою, легенько насвистуючи. Здається, була то мелодія, що її почув я на цій галявині. Зрештою, я тіль- ки мав витягнуті в дудочку губи й лише вдавав, що свищу.
РОЗДІЛ XXXV,
у якому Турчиновський оповідає про срібні хмари
Все більше й більше думаю про свого сина, люб'язний чи- тальнику. В глибині душі я його благословив — сам-бо та- кий і не маю анінайменших підстав судити той учинок. Мо- же, мандрівка, яку відбуде, принесе йому немало лиха чи небезпек, адже і він з кореня Турчиновських, а може, все вийде навпаки. Хто зна, чи пізнає він більше за мене, але піти в таку подоріж не завадить. Конечний же вирахунок вийде в нього, як і в мене: він загартує дух і знайде ще більше неупокорення, коли не збайдужіє.
Мало кого не захоплює таке неупокорення, любий чи- тальнику, коли молодість нуртує в крові, а очі запалюються неземним вогнем. Одному дано вогню більше, іншому мен- ше, зате не кожному дається донести його до кінця днів сво- їх. Більшість палких молодиків загасає в полоні родинних обов'язків та буденного життя. Відтак іде великий вибір матінки нашої — натури. Вона кожного прилаштовує до пев- ного місця на велетенській кулі землі нашої, і щасливий той, хто знаходить собі спокій і любу працю. Адже така пра- ця — джерело для неупокорених, і з нього єдиного людина по-справжньому тамує спрагу...
Думаю про свого сина: він почав мандрівку і, може, тер- пить у цю хвилину нестатки. І хоч батьківська турбота не полишає мене, думаю про це спокійно. Бо знаю: всілякі бу- вають марнотравні сини. Один повертається додому, як по- битий пес, а інший — як навчений мудрець...
Такі гадки навідали мене у п'ятницю ввечері. Я сидів на трав'яній лаві в саду і слухав приглушені віддаллю звуки. Сутінок загорнув світ м'яким укривалом — все готувалося прийняти сон. Річка розширила своє плесо хвилями сер-
панку, що покрив береги, і чекала, коли вийдуть на небо зорі й місяць, аби було чим гратися її рибі.
Мені було затишно. Сидів, приплющившись, а над голо- вою лопотіло жовте листя. Зовсім потемніло, коли я вирі- шив прогулятися. Рушив, повільно пересуваючи ногами, про- стеленою між дерев стежкою туди, де хлюпотіла ріка. Саме тут я й побачив на небі срібні хмари.
Ніби вітрила неземних кораблів, вони розгорнули над землею тремкі полотнища й горіли в небі білим вогнем. Я вражено спинився. Серед темряви срібні хмари видава- лися дивоглядною з'явою. Ясніли в мороку так, як велетен- ські світляки, і таки були схожі на розгорнуті вітрила. Стоя- ли незрушно над головою — спинилися, ніби готуючись до стрімкого натиску на крайнебо. Світла від них тут, на землі, не побільшувалося, але все небо грало голубуватим сяйвом. Страх і занепокоєння, хвилювання й ураза — все під цим світлом унеможливлювалося. Справжнім був тільки спокій, чарівна, незбагненна яснота, якою охоплено хмари. На мить мені здалося — вони горять. Помалу тліла їхня матерія, щоб навіки очистити зірчастий шовк неба. Анінайменшого на- вколо руху, анінайменшого шелесту, перестала скидатися на- віть риба, анінайменшого вітру. Був тільки я, мій настрій і ці дивні вітрила хмар, що зупинилися.
Мені вже не здавалося, що вони кинуться на небокрай для безтямного завойовництва, я був упевнений у зворот- нім: вони стоять на припоні, їх тримає земля, і їх покликано, щоб отак стояти: вітрила, які зупинилися.
Я теж не міг зрушити з місця під цими осяйними хма- рами, сам на сам із ними, з безліччю нерозв'язаних думок та химер у голові, в мороці, хоч наді мною рівно й нерушно світилося біле полотно.
Відчув, як тахкотить у скронях кров, а сам я розчиняюся серед неземного срібла, мертвого, але запаморочливого, яке не гріє і не палить, але сяє. Так, я був переконаний, що це й не вогонь, який спалює вітрильники, котрі навіки зу- пинилися,— це щось інше. Я дивився, хапав поглядом світ- ло — ні, тут немає ані змагання, ані спалювання. Є лише сяйво, рівне, вічне, яке не освітлює землі й мозку, але їх за- спокоює.
Хмари горіли зачарованим вогнем: казкова з'ява срібних полотниськ, які прийшли подивитися на землю і вмиротво- рити її. Адже на неї покладено величезний тягар і вона стогне під ним: вона ж бо чи не є єдине небесне тіло, на якому живуть дивні створіння, котрі вміють і можуть від- чувати себе і світ...
>> Шевчук Валерій >> Три листки за вікном. Листок другий. "Петро Утеклий". Повість за судовими актами XVIII століття.
Підпалимо небо — і кинемо душі в повітря, В степах розгнуздаєм сліпого коня... Яків Савченка
РОЗДІЛ І Сірий спокій
Розпізнавати труп, який знайдено за селом Рудівкою, по- слано наказного сотника Івана Скибу, котрий уважався за найуправнішого в таких справах. Він попросив товаришува- ти в цьому ділі мене, канцеляристу сотенної канцелярії Петра Турчиновського, щоб занотовувати все вислідже- не — це я мав потім уписати до міських книг.
Ми рушили у Рудівку верхи.
— Ну, пане канцеляристе,— сказав каказннй сотник,— цього літа мої льохи наповнилися добряче. Вродив славний аґрус, і я зробив барило аґрусового вина. Не знаєте, як його роблять?
Повернув у мій бік обличчя: очі його були сірі, можливо, через відбите в них небо, і мружилися. Стояв у тих очах, як і в полях, що розстелялися навдокіл, сірий спокій.
— Ви, пане наказний сотнику,— відповів я,— великий мастак до виготовлення напоїв. Я ж у тому, самі знаєте...
Говорив цю фразу розтягло, бо й голос мій плив серед сірого спокою навколишніх нив трохи змінено. Можливо, починав відчувати і день цей, і його настрій.
Нам у обличчя віяв вітер, злегка моросячи, бо небо сипало мжичку, яка обсівала нашу одежу дрібними цяточ- ками.
— А що, пане наказний,— сказав я, втираючи рукавом обличчя,—чули, може, про якогось там месію балакають?
— Пусте, то й балакають,— виплюнув згусток слини Іван Скиба.— Людям не так їсти дай, як побалакати.
— Дивне не те,— сказав я, переганяючи коня через ка- люжу,— що чоловік, котрий видає за месію, з'явився. Я не раз читав у книгах, що псевдомесіями в різні часи повниться світ. Дивно те, що він з'явився таки в нашій сто- роні.
Скиба завернув до мене сіре, мокре обличчя.
— Не вам мені казати, пане канцеляристе,— мовив він,— але в святому письмі заповіджено, що справжній месія при- йде вдруге на землю не задля миру.
— Так кажете,— пирснув я,— начебто упевнюю вас, що той месія справжній. Просто дивні чутки ходять по нашій землі.
— А хіба наша земля не християнська? — спитав Скиба.
— Християнська, але месії її поки що обходили,— ска- зав я не без гумору, і наказний сотник усміхнувся й собі.— Отож мене цікавить: чи справді й між нашого народу з'я- вився хтось такий, хто посмів ставити себе поруч з богом?
— А мене більше цікавить, пане канцеляристе, як зро- бити добрий мед чи наливку. Людині гріх заноситися так високо...
Ми під'їжджали до села. Збоку в полі виднівся гурт лю- дей, і наказний сотник завернув коня. Неподалік стояла самотня хата, обгороджена тином, до неї вів ледь утопта- ний путівець.
Люди й справді стояли довкола трупа, задля якого ми й вирушили в цю мандрівку. Обличчя в усіх були так само зарошені — всі вони, наче на команду, повернулись у наш бік. Був тут, як виявилося з подальшого опиту, рудівський піп Семен Ващенко, рудівський-таки козак Степан Джева- га, його небіж Яків Джевадський, значковий товариш Дмит- ро Куриленко, козак Лук'ян Попович, посполитий Онисько Волошин і дячок села. Рудівки Стефан Савич.
Іван Скиба зіскочив з коня і, затримуючись на кожному, пильно обдивився всіх, що стояли супроти нього.
— З вашого дозволу, панове товариство,— сказав,— оглянемо тіло...
Я зістрибнув з коня й собі і підійшов до вбитого. Це був русявий молодик років двадцяти п'яти, худорлявий і круг- лолиций, з голеною бородою і з русявими вусами. На ньо- му були білі вовняні шаровари й сорочка.
Щось темне й кошлате торкнулося мого серця, як торка- лося завжди, коли бачив я мертвого,— чорна тінь хитну- ла простір. Зирнув на людей, що зібралися тут, і здалося мені, що постаті зламалися і схитнулися, наче відбиті у воді. Я, однак, згасив цей мимовільний спалах, бо наказний сот- ник уже схилився над мертвим і задер на ньому сорочку, оглядаючи труп. Я вийняв зі скриньки, прив'язаної до сід- ла, перо, відкинув покришку паламаря і, поклавши дощеч- ку на круп коня, приготувався писати все, що мені скажуть.
Іван Скиба говорив глухо, начебто бив у нетуго натягне- ний тимпан, а моє перо хутко бігало по папері. Ніхто не знав ні імені, ні прізвища вбитого, а були на ньому знаки такі: голова спухла і пробито її на лобі в двох місцях. На грудях — битий знак, величиною з п'ятак, круглий, черво-
ний, обкипілий кров'ю, невеликий битий знак біля шиї. Скиба перевернув замордованого, і всі тихо зойкнули: вся спина була опухла й червоно-синя по пояс. Так само поби- ті й чорно-сині були руки.
— Дрюком били,— сказав Дмитро Куриленко.
— А може, й обухом,— озвався Лук'ян Попович.
Я так і записав: бито києм чи обухом.
Наказний сотник звівся, витяг хустку і втер мокре від мжички, що знову замиготіла над полем, обличчя. Він стояв, якийсь час дивлячись на убитого, тоді відвів погляд і зиркнув на довколишні поля. Я мимоволі подивився туди й сам і здригнувся: щось уразило мене в тому краєвиді, як, очевидно, й наказного сотника. На перший погляд, не було там нічого особливого: краєвид як краєвид. Але вчувалося там інше. Поля тяглись у глибину, сірі й драглисті, начеб- то спухлі, як спина цього вбитого. Власне, ота схожість землі й спини вбитого і вражала найбільше. Над усім цим зависло сіре, крицеве небо, яке лежало так низько, що між полем та небом залишився вузький проміжок. Мене потяг- ло в глибину цього сіро-червонястого спокою, туди, де не- має ні стежок, ні доріг, в іржаве місиво, яке тільки й чекає, щоб упала на нього жива істота. Тоді вона ковтне й виплю- не її такою, якою бачимо цього русявого незнайомця.
Наказний сотник, однак, розмірковував простіше. Повер- нувся до людей і спитав:
— Хто знайшов тіло?
— Федір Криворученко, мій вівчар,— сказав Степан Джевага, якось дивно пересмикнувши шиєю. Тоді всі по- дивилися на Степана Джевагу, і я вразився, які в усіх спо- кійні й по-однаковому викруглені очі.
Федір Криворученко переступив поріг школи, де ми сіли з Іваном Скибою, щоб вести допити, й подивився на нас чорними, пронизуватими очима.
— Я гнав вівці,— сказав він.— Було це в понеділок, восьмого вересня, за гребелькою рудівського козака Івана Товкачівського.
— Скільки це від села? — спитав Іван Скиба.
— За одну верству, біля Товкачівського хутірця.
— Це того, що в одну хату?
— Еге ж,— відповів Федір.— На ниві його милості па- на полкового писаря Тодора Галенковського.
— В яку це було пору?
— Саме коли сонце сходить... Був він у шароварах та білій сорочці. Я подумав: щось воно біліє! На ногах у нього були постоли, під головою лежав бурдючок, а чи щось було в ньому — не знаю. Ще я бачив хустку бежеву й пояс.
— Кому зголосив про вбитого?
— Підсусідкові Герасиму, що його звуть Паламарем. Він на тому Товкачівському хуторі живе з жінкою та дітьми.
— Далеко це од хати?
— З добрих шістдесят ступнів,— сказав Криворученко.
— Герасим оглядав тіло?
— Оглядав, але не чіпав,— сказав Федір.— І от що ми побачили: там, де лежало мертве тіло, місце нестолочене, і ніякого знаку не було, що саме тут його вбито.
— Правду свідчиш?—спитав, пильно позирнувши, Скиба.
Тоді Федір Криворученко витягся, а обличчя його зро- билося поважне, навіть урочисте:
— Кажу під совістю святу правду!—сказав і ступив у мій бік, щоб підписатися під своїми словами.
Я пильніше придивився до нього. Мав сірі звужені очі, і стояло в них щось завмерло-застигле, як і в тих рудів- ських полях, що ми їх нещодавно оглядали...
Я ступив до вікна перш, ніж прийде Герасим Паламар, щось покликало мене подивитися ще раз на ті дивні черво- нясті поля. Але звідси не побачив я піль, тільки шматок вулиці й молодицю, що йшла боса по дорозі, несучи на ко- ромислі дерев'яні відра. Вода вряди-годи виплескувалася на дорогу, а молодиця, начебто відчувши мій погляд, по- вернулася. Я вразився на зовсім молоде, прегарне обличчя, мене обпекли великі тужні очі, а вуста молодиці розсуну- лися чи до сміху, чи до плачу...
— Оце повернемося додому,— сказав у мене за спиною Іван Скиба,— то спробуєте, пане канцеляристе, моєї яго- дянки. Кладу я туди все, що набереться: малину, смороди- ну, груші, яблука — хай буде навіть упале з дерева. Додаю аґрусу, вишні — всього потроху. Коли ж перешумує, заби- ваю в міцне барило, бо воно виходить пінне...
З другого кутка світлиці щось прицмакнуло — там сидів дячок Стефан Савич. Я повернувся. Дячок губивсь у кутку, малий і непомітний, вуста його всміхалися, а очі були, як у тої жінки, що уздрів її через вікно, великі й сумні.
— Наганяєте мені смаку,— сказав він і засміявся якось хрипко.
З
— Це ти Герасим, якого прозивають Паламар? — спитав Іван Скиба, налягаючи грудьми на стіл. Герасим хитнув.
— Живеш у хаті козака Івана Товкачевського? Паламар сів на лаву, обличчя його було від мжички, що знову посіялася за вікном, вогке. Витяг ноги в чоботях, аж простяглися на півхати, й обперся лівим плечем об стіну.
— Я тоді порався на току біля пашні,— сказав Герасим спокійно.— Саме сонце сходило...
Герасим зупинився серед двору, щоб глянути, як сходить сонце. Стояв і мружився, а воно, виринувши раптом з-за іржаво-синявих полів, засліпило його. Побачив, як жене не- подалік вівці Федір Криворученко, і вівці здалися йому пухнастими хмарками на червонястому тлі. Ще за мить уздрів, що Федір покинув вівці й побіг навпростець—у ньо- го було перелякане й перекошене обличчя.
"Там, їй-бо, мертвий чоловік!"—прошепотів Федір, лед- ве переводячи з бігу дихання...
— Де саме він лежав? — спитав наказний сотник.
— Біля рову, що зветься Товкачівський, на землі його милості пана полкового писаря.
— Ти сам мешкаєш на хуторі?
— З жінкою та дітьми,— відповів Герасим.— У тому ху- торі одна тільки хата.
— Ходив дивитися на тіло?
— Разом із вівчарем. Потім ми гукнули Івана Хвилонен- ка, підсусідка пана Якова Огроновича, й показали тіло.
— Місце там було потолочене?
— Отож-бо і є, що ні,— відповів Паламар, і це було все, що він знав.
Я покликав його підписатися під тим, що сказав, а що був він неписьменний, пішов до мене підписатися на його прохання рудівський дячок Стефан Савич. Я придивився пильніше вже до дячка: розумне й по-своєму гарне обличчя засвітилося проти мене. Руки виписували літери легко й управно — був це писець умілий.
— Де вчилися, пане дяче? — спитав я тихо.
— Там, де і всі. Одну маємо alma mater,— відказав дя- чок і подивився на мене чи іронічно, чи весело.
Герасим пішов, а я знову встав, щоб розім'ятися. Вдру- ге підійшов до вікна, але до іншого, з протилежного боку. Тут побачив городи, що тяглися до сусіднього обійстя з вишневим садком,— листя вишень було побите іржавою ру-
дизною. Сіра незрушна тиша стояла в нашій хаті, здається, припливла вона до нас від тих городів, що на них я дивився.
— Будемо кликати Івана Хвилоненка,— сказав якось знехотя Іван Скиба.
— Попитайтесь у Лук'яна Поповича,— обізвався дячок, знову завовтузившись у кутку. В нього сльозилося одне око, і він утер його рукавом, загинаючи до щоки рідку і вже сиву борідку.
— Чому саме Поповича? — спитав Скиба.
— Тримає шинок. А самі знаєте: туди заходять усі при- їжджі...
Він знову втер око і подивився на мене ясно-сірими очима.
Але Поповича не треба було кликати: сам переступав поріг.
— Таки тримаю я шинок,— сказав він.— Через це й при- ходжу до ваших милостей без нагадування, дещо таки знаю. Тоді, коли оглядали небіжчика, я не посмів улазити зі сво- їм словом, але теперички—пора! Наперед скажу, що ймен- ня, прізвища і хто він, убитий, не знаю...
— Коли це сталося? — спитав наказний сотник.
— У неділю, сьомого вересня. Був він з двома стадника- ми значкового товариша Нестора Федоровича, один Ми- хайло, прізвища не знаю, а другий — Лук'ян Кнуренко. Третій — стадник полкового судді пана Ягельницького, він же Кочубей, четвертий — коровник пана Дмитра Марке- вича, п'ятий — убитий, а шостий — його, вбитого, товариш, хто він і звідки, бог його відає!
— Усього шестеро?
— Так і є. Троє приїхало верхи — це два стадники знач- кового товариша Нестора і стадник пана судді.
— Довго в тебе були?
— З півгодини,— сказав Лук'ян Попович, присідаючи на лаву.
Він, певне, йшов сюди швидко, чи, може, зашвидко випа- лив своє зізнання, бо сидів і віддихувався. За його спиною стояло вікно, і я побачив на шибці кілька тремтливих кра- пель, що клеїлися до скла і боролись із вітром, котрий їх здував. Іван Скиба теж подивився на ті краплі.
— Дощ почався,— озвався зі свого кутка дячок Стефан.
— Не так воно й дощ,— сказав Лук'ян,— як таке: наче небо на землю сісти зібралося...
— Пили вони в тебе? — спитав Скиба.
— Більше говорили. Після того подалися просто в село. Були тверезі, й ніякої суперечки поміж них не було...
У Лук'яновім зорі засвітився той-таки сірий спокій, що так вражав сьогодні мене.
— Підпишіться за мене, пане Стефане,— попросив вія дячка Савича, і той, сполохнутий, різко звівся на ноги, аж хрумкнуло йому в колінах.
— Хто в Рудівці шинкує ще? — спитав Скиба, натоп- туючи люльку.
— Андрій Хвостенко, підсусідок пана Огроновича і В'юцка Безкровна, шинкарка пана Маркевича,— сказав по дорозі до столу дячок Стефан.
Дячок був невисокий і тонкий, перетягнутий у стані по- ясом, обличчя його помережане зморшками, але очі світи- лися по-молодечому — єдині очі, у яких не було сумрявого сірого спокою. Я відчув до нього приязнь і знову викори- став нагоду, коли наблизився до мене, щоб завести легку балачку:
— Значить, училися, пане Савичу, в Києві?
— Певне, як і ваша милість,— блиснув очима дячок.
— До якого класу дійшли?
— Кінчив поетику.
— Значить, у вас є, пане дяче, книжиця з віршами? Дячок звів на мене трохи насторожені очі.
— Книжиця з віршами у мене є,— сказав спроквола.— Але ж чи вам, пане канцеляристе, те цікаво?
— Я теж дійшов до філософії,— мовив я,— ще й про- вчився на ній цілий рік. Після того рушив, як і ви, шукати місця прожитку. Так само колись учинив мій батько Остап і дід мій, неспокійна душа, Ілля Турчиновський. А питав я, пане Савичу, від того, що і в мене є книжиця з віршами та всілякими записами, ми могли б при добрій нагоді та згоді ними обмінятися...
Але дячок не встиг відповісти мені, бо зайшов Андрій Хвостенко. Під час нашої з дячком розмови Іван Скиба подрімував у кутку за столом — наш інтерес йому був чу- жий. Коли ж зайшов Хвостенко, він знову набрав урядової постави.
— Були вони в мене, аякже,— сказав Огроновичів підсу- сідок. Говорив швидко й викидав із себе слова, наче ви- пльовував круглі камінці.— П'ятеро чоловік було: пана суд-
ді стадник Кочубей, значкового товариша Федоровича стад- ник Михайло, ще й коровник пана Дмитра Маркевича Хома Біда, звісно, і той убитий з товаришем, хто зна, як їх і звуть. Сиділи вони до полудня.
— Багато випили?
— Та сім кварт, по три копійки за кварту. За них мені Біда й хустку гранатово-рябу застановив — хустка на два- дцять копійок.
— Ну а коли випили?
— То й пішли від мене. Хвоста тобто, десь, як по правді сказати... ополудні! Еге ж, пішли собі, а мені яке діло куди? Я так і жінці своїй сказав: яке мені до того діло, кхе! За- платили чи б то заставу лишили, то й гаразд!
— Не сварилися поміж себе?
Андрій Хвостенко поставив супроти наказного сотника нетямкуваті оченята, начебто питано щось дивне.
— Ні, не сварилися,— категорично відказав він.— І біль- ше в мене не були...
Я помітив, що в Андрія Хвостенка, чи Хвоста, як його прозивали, дивної барви волосся. Мало воно рудуватий від- лив, так само, як і його одежа. Такого кольору була й гра- натово-ряба хустка, яку заставив Хома Біда,— це була бар- ва цього рудого краю. Село теж звалося Рудівка, бо все навколо таки й справді випромінювало рудизну: земля, ха- ти й люди. Навіть солома на стріхах виглядала не як скрізь — росла на червонясто-синій землі й набиралася тої барви ще на ниві.
Мені захотілося прогулятися селом, а затим вийти і на ті порожні й чудні поля. Хотілося пильно придивитися до них, бо не полишала мене думка, що вони — це спина смертельно пораненого чоловіка, а водночас — манливе, хитливе багно, з якого виглядає безліч затамованих, але й зірких очей. Від тих очей струмить, як світло, сірий спокій, що помітив я його, ступивши на цю землю. Можливо, він ставав манівною силою, що раптово приголомшує людину і примушує її наближатися до себе. Сплутує волю, притьма- рює мозок, і людина починає йти, не маючи сили спинити- ся. Йде вона доти, доки не ковтне її червонясто-синя барва і доки не почне нею упиватися, як упивається все тутешнє зело й живність. Через це, подумалося мені, всі люди тут навіть ув одежу рудувато-синю вдягаються, через те у них так дивно пригашено погляди — вони з іншого світу, і нам з Іваном Скибою тут незатишно. Я мимовільно пригадав молодицю, котру бачив, коли виглядав у вікно,— щось було у ній незвичайне. Щось таке, від чого серце моє зіщулило-
ся, і відчув я невиясний біль — прошив він мене наскрізь. Від того з'явилося незбагненне й безпричинне почуття ви- ни, хоч не мав би я почуватися винуватим. Але жінка по- вернулась у мій бік і позирнула на мене очима, які й досі стоять переді мною.
|